Розділ 17

Ранок.
Знову ранок… Я розплющую одне око — сонце світить просто в обличчя. Чомусь кидаю подушку у щілину, звідки лізе те кляте світло. Заважало? Не знаю. Пропустимо цей момент.

Я провожу рукою по обличчю:
— Блін… Де я?

Почуваюся так, ніби вчора добряче напилася. Але ж ні… Просто прокинулась з важкою головою, нерви на межі. Сьогодні — останній день. Останній день спілкування з хлопцем, який за такий короткий час став для мене чимось більшим, ніж просто уявлення.

І я розумію — голова болить, бо я думала цілу ніч.

Зізнатися в коханні?
Чи знову просто щось написати — буденне, легке? Вже майже місяць ми “спілкуємося”, але жодного разу він не написав першим. Ні разу. Все марно!

Я кидаю подушку в розпачі.

Так, я маю зізнатися. Перед від’їздом. І забути. Поки ще все не зайшло надто далеко. Погорюю день-два… А потім знову стану собою.

Але… а якщо?!
Ці «якщо» крутяться в голові, як скажені каруселі.

Я сиджу на ліжку, кладу голову на коліна й заплющую очі.

Якби я була Еваном, що б я зробила?..
Мабуть, зізналася б. Але це — занадто. Зарано.

Добре, домовимось так. Сьогодні я просто звичайна Соня.
Пишу, як завжди:
— Привіт, як справи?

Чекаю.

Сиджу. Гортаю стрічку. І тут — хопа!
В TikTok знайоме обличчя. Його однокласниці, здається, виставили відео з моментами з класу.
Я передивилася разів п’ятнадцять. Ой-йой…

І ось — відповідь:
— Привіт.
— Все ок, а в тебе?

Я пишу:
— Все ок, слухаю музику.

(Я й справді слухала музику. Про відео скажу пізніше. Трохи згодом.)

Вже ближче до вечора:
— Евані, до речі! Я таке відео знайшла! Сподіваюсь, ти не бачив. Або бачив?.. 

Він відповідає:
— Блінн, не бачив.
— Прикольно.

І тут…
— )

СКОБОЧКА!
Ай, Лев… 

Ну ми ж не дурні, знаємо, що ця скобочка — це не просто «пом’якшення тону». Це ж… ну це щось!

І так… я тану. Як сніговик на сонці.

Потім він додає:
— Шкода, що пісня під рашиського давнього виконавця…
Я — лайк. Ну а що?

Але тепер — умова.
Завтра — перший день другого місяця літа. Якщо Еван не напише мені першим, я більше не писатиму. І все.

Я різко кладу телефон.

Можливо, буде важко. Але краще припинити це зараз, ніж потім довго страждати. Я вже майже змирилася з тим, що він, можливо, ніколи й не напише…

А може?..
А може ні?..

P.s: Як думаєте Евані наважиться написати СофіЇ...? Вона цього так довго чекала!

Чекайте продовження ! Вже наступного тижня!

Цьом!                                                                                                     Ваша Ліан:)