Розділ 15

Розділ 15. Знак чи збіг?

Охх, що ж робити?..

Я сиділа в кімнаті, не знаючи — писати чи ні. Це почуття: коли так хочеться сказати щось, але одночасно страшно бути тією, хто знову перший. Але… написала:

Відправлено evanii_:
– Привітт
– Як настрій?

О! Відповів!
І в ту ж мить серце стрибнуло десь до горла.

Чи дійсно це так класно — бути першою, хто пише хлопцю?
Іноді відчуваєш себе ідіоткою.
Але, якщо чесно…
Бути закоханою ідіоткою — то вже зовсім інше.

Я відкрила повідомлення:

Від evanii_:
– Хелоу
– Та так
– Не найкращий, але ок.

Вау…
Він відповів мені… оригінально.
Але чомусь не весело. Дивно.
Я ж хотіла, щоб у нього був хороший настрій. Навіть кращий, ніж у мене.
Що сталося? «Підлітковий вік»?.. Чи, може, він хоче, щоб я підтримала його?..
Я знаю, як це — коли все ніби ок, але насправді ні.

Раптом — біль.

Справжній. Різкий.
Скрутило живіт так, ніби хтось зсередини стиснув мене лещатами.

— Мамо!! — крикнула я, зриваючись з ліжка і прямуючи до ванної.
Мама, перелякана, миттєво підхопилась і побігла за мною.

Коли я вийшла — бліда, зігнута, з очима повними сліз — мама підбігла й міцно взяла за плечі:

— Доцю, тобі погано?..
Я лише мовчки кивнула.
— Ох, люба… Піди відпочинь. Я принесу тобі таблетку.

Я прилягла. Ні сил, ні бажання щось робити. Телефон залишився десь осторонь. Просто дивилась телевізор, слухала, як дихає дім, і думала…

Це знак?..
Чи, може, просто збіг?..