Розділ 14

14 розділ — А чи потрібне взагалі кохання?

Я відкинулась спиною на ліжко й почала глибоко роздумувати:
А що таке кохання назавжди?
Справжнє, взаємне кохання?
Чи дійсно це — перше кохання?
Люди кохають за зовнішність? Чи за душу?

Потім із мене вирвалося:

— Охх, а чи дійсно потрібне кохання?..

Я взялась руками за голову й думала:

У мене до Евані симпатія є. Це точно.
Але якщо я дуже сильно на ньому зациклюсь — я ж собі серце розіб’ю… Його ж словами?

Я перевернулась на бік, постукала пальцями по дереву ліжка і… придумала, як себе відволікти. Чи, скоріше, як переключитися:

— Мааам!

— Так, сонце? — відповіла мама спокійним, але трохи втомленим голосом.

Я стояла на порозі кухні з телефоном у руці. Легенько намагалася заглянути через мамине плече — що вона там дивиться? Схоже на мелодраму або боєвик.

— Мам… — починаю не поспішно, спокійно.
— Можна запитати? Куди ми їдемо на тиждень?

Мама взяла огірок, повільно глянула на мене, ковтаючи скибку. Погляд такий, наче сканує мене: тіло, обличчя, наміри.

— Хм… Я, звісно, думала, що тобі буде цікавіше дізнатись пізніше, але добре.
Ти вже доросла, тому… Курорт Дийда.

— Дякую :)
Відповіла я з єхидною посмішкою й одразу забила назву в пошук.

— Хмм… — дивлюсь я в ноутбук, жуючи печиво.
— Непогано. Такс…

 Відправлено evanii_:

-Ти питав, куди я їду, тому я дізналася!) Курорт Дийда.

Одразу прийшла відповідь:

- Круто

Я пишу:

По інтернету — так, а насправді ще подивимось, як буде.
Одразу радує, що ми з мамою спершу їдемо поїздом, а вже потім автобусом.
Просто довгі поїздки автобусом — це для мене, мабуть, як “каторга” .

Вподобав повідомлення.