Я твоє стихійне лихо
Розділ 13
13 розділ – А раптом і йому не все одно…
21 червня
Минуло вже кілька днів. Я так більше не можу!
Відправлено evanii_:
— Привіт.
Очікування…
Через кілька годин:
— Привіт.
— Як справи? Начебто казали, що ти був на відпочинку? :)
P.S.: Знала, тому тебе не тривожила.
Думки:
Цікаво, він подумав, що я ним цікавлюсь? Чи хоча б… хвилююсь?
— Так, я вже навіть приїхав :)
У мене були змішані відчуття: захоплення, радість… і трішки байдужості.
Але я все одно хотіла приділити увагу.
Відповідаю:
— Класноо! А що ви там цікавенького робили?
Думки:
Хоч би ця розмова затягнулася подовше…
Дивлюся в стелю, тримаючи схрещені пальці.
Телефон знову сповіщає:
— Ой, та багато чого :)
— На річку ходили, на гори лазили.
Думки:
Оу, а це цікаво!
Класно було б побачити його реакцію…
Невже я дійсно про це думаю?
Швидко думаю, що відписати.
Хочу затримати цю розмову.
Здається, навіть дихати важко — ніби повітря стало менше.
І тут я згадую:
— Класно, я теж скоро на тиждень їду.
Ще не знаю точно куди :)
Саме так! Я теж їду у відпустку.
Можливо, це найкращий спосіб зацікавити людину.
(Якщо вона тобою взагалі цікавиться.
Або, як каже мама — «заздрить».)
І тут:
— Дізнаєшся — пиши)
Думки:
Аааа… А знаєте, що це може означати?
Може, йому не байдуже куди я їду…
Або це просто ввічливість?
Мабуть, так.
Але… Чи напишу я йому ще?
Я… я здається хочу потроху припиняти цю гру.
#2257 в Сучасна проза
#8265 в Любовні романи
#1977 в Любовне фентезі
Відредаговано: 11.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
