Розділ 12

Розділ 12 — «Та нічого…»

Хмм, хоч ми вчора з Еваном спілкувалися, але я все одно чомусь сумую за ним… Невже я дійсно щось відчуваю?

Добре, напишу йому! Все-таки в мене є руки та пальці, щоб це зробити.

— Привіт, що ти там? Щось так сумно стало…

Хотіла написати («без тебе»), але це ж мій секрет. Іноді такі секрети так важко приховувати, що хочеться — як убивці — признатися поліції. Але мені страшно… І з точки зору психології — це нормально.

Поки я задумалась, уже з’явились нові сповіщення — це точно він.

— Привіт, все ок.
— А ти як?

Мої очі почали випускати феєрверки з зірочок!

— Також все ок.
— Що робиш?

І тут відповідь, яка завжди мене вибиває зі стану рівноваги:

— Та нічого.

Та чому ця фразочка завжди вводить мене в ступор?! Тоді не вигадаєш, що такого написати, щоб не здатись нав’язливою або нудною… Гмм!! — я гримнула, впавши спиною на ліжко й кинувши телефон. Із батьківської кімнати мама озвалася, дивлячись серіал:

— Доцю, в тебе все гаразд?

Я закотила очі й байдуже відповіла:

— Так, мамо…

Мама вже звикла до моїх емоційних качель. Все одно мене любить. І я її.

Я хвилин 15 дивилася то на повідомлення, то в стелю, то в підлогу, то в своє розгублене, прикольне, та водночас сумне обличчя. Не могла нічого написати. А потім все ж таки:

— Я тобі потім напишу, бо трішки зайнята.

Так. Я вимушена це написати. Я цю фразу використовую рідко — хіба що якщо справді зайнята або просто хочеш відмазатися. І якраз це той самий випадок.

Він просто прочитав.

Минуло кілька годин — ніхто нічого не пише. Ну я ж почала, тому знову:

— Так, в принципі, я вільна.
— Я даже не знаю, яке тобі іще запитання задати… Все запитала. Ну, окрім…
— Знак зодіаку — Водолій?

Я точно знаю, що він Водолій — це ж легко, якщо знаєш дату народження. Думаю, він буде трохи вражений.

У той момент я почувалася героєм з фільму «Підземелля драконів», коли вони намагалися дізнатися щось у скелетів і щоразу повертали їх у «вічний сон» після 5 - ти питань.

Так і Еван — впадає.

Він відповів:

— Ага.

Пізніше я дізналася, що він їде на відпочинок. Щось типу шкільного табору. Кілька днів його не тривожила…

Хоч як і хотіла.