Розділ 8

Звичайні підліткові розмови.

Знову ранок. 18 червня. Як же швидко минає літо… Половини червня вже наче й не було.
Я лежала в ліжку, втупившись у стелю.

Думки:
Я не можу просто так відпустити Евана. А раптом він — моя доля? Хоча… може, я перебільшую. Треба якось написати йому.

Я вже в телефоні. Відкриваю чат із Еваном.
Думки:
Соня, тільки не напиши якусь дурницю. Благаю…
Відправлено: evanii_
— Що робиш?

Чому я не здивована своїм умінням хвилюватися на рівному місці… Ну все, тепер він точно подумає, що я нав’язуюсь. А потім прочитає…
І ти зарюмсаєш, як корова. Але не встигла я навіть подумати про те, щоб видалити повідомлення, як прийшла відповідь:

— Та нічого…

Фух! Ну вже щось! Молодець!
Хоча, якщо чесно, навряд чи він справді нічого не робить…
Добре, час додати трохи «газку».

Я пишу:
— Я хотіла в тебе запитати дещо особисте. Але, будь ласка, постався до цього серйозно і не подумай нічого такого.

Думки:
Тепер я точно виглядаю, як дурепа. Що це взагалі за формулювання? Лише б він не подумав, що я якась нав’язлива…

Евані:
— Софі… не хвилюйся! Все гуд. Якщо є питання — питай.

Ох… Боже! Мамо! Він такий спокійний. Це мене вражає.

Я пишу:
— Добре, забудь, що я писала. Це нічого не означає. Я просто… Я сама себе накрутила, мабуть.

Думки:
Чому я взагалі йому це розповідаю? Він, напевно, думає, що я з глузду з’їхала — постійно щось вигадую і перепитую.
Але це не зупиняє мене. Я натискаю «відправити».

Евані:
— Все нормально. Не хвилюйся. Ти нічого такого не написала. Якби щось було не так — я б сказав.

Його спокій… Я наче тону в ньому. Якби ж я теж так могла писати. Я втратила голову через нього. Але його спокій іноді навіть насторожує.
Що він насправді думає?

Я збираюсь із духом і пишу:

— Евані, тобі хтось подобається з дівчат? Можливо, зі школи? Чи навіть є дівчина?

Я ледь “нашкрябала” цей текст!
Уявляєте, як це важко — зʼясовувати це в людини прямо. Ще й у того, від кого ти просто шаленієш.

Поспіхом додаю ще одне повідомлення, щоб розрядити атмосферу:

— До речі! Я бачила тебе на мотоциклі! Вчора! Я якраз була в селі у дідуся і бабусі.

Думки:
Фуух, чесно, я ще й додала момент із мотоциклом, щоб ця тема не здавалася занадто відвертою.

Я натискаю «відправити» і мало не кидаю телефон у подушку.
Думки:
Все. Кінець. Соня, навіщо ти це написала?! Що тепер буде?..

Повзуть секунди, хвилини…
Телефон мовчить.

І тут — “дзинь”.

Евані:
— Хах, цікаве питання. Ні, у мене немає дівчини. І якщо чесно — ніхто зараз не подобається. Я якось… не задумувався.

Думки:
О Боже… Я не знаю, чи це добре, чи погано. Чи може він просто так відповів, щоб уникнути розмови?..

Ще через кілька секунд приходить наступне повідомлення:

Евані:
— А ти мене бачила? Серйозно?) Я якраз вчора катався! Обожнюю швидкість!

Думки:
Фуух, перевів розмову! Добре, Соня, ти не виглядаєш як повна ідіотка! Поки що…

Я пишу:
— Так! Я тебе одразу впізнала. Шолом був крутий! І ти виглядав так… професійно, ніби ти народився на цьому мотоциклі.

І тут я не витримую…

— Хоча чесно, Евані, я думала, що ти вже маєш дівчину… Ти гарний!)

Евані:
— Хм, та ні, Сонь) Я поки не хочу відносин. Але дякую)

Думки:
Ох… як це звучало! Він написав з посмішкою… І хоч він каже, що не хоче стосунків, але принаймні я тепер знаю, що ніхто не зайняв його серце.