Розділ 6

Довгоочікуваний момент .Залишився позаду.( поки що).

Тремтіли руки. Я якраз збиралася поставити телефон на зарядку , і саме чимось зайнятись.Але раптом побачила знайоме ім'я. І в голові почали крутитись безліч думок і відповіді:

* '' Лол, ти гониш?! Я не знайомлюсь!''

Або ж '' Хей , мала , відчепися від мене. Ти іще замала. ''

Я повільно закрила очі. Вдихаю глибоко, і хоча б на одну хвилину , прокручую в голові:
 '' Я впевнена . Він вічливий хлопець. В нього ж брат нормальний ? Нормальний . Тому..

І тут з першого поверху долинули вигуки мами.
Чорт! Все повинно було розпочатися , як у фільмі!( ну я так думаю).

Я швидко вибігаю, спершись об перила,і кричу у відповідь , навіть не спускаючись :

- Так , мамо!

Мама:

- Доню , ти ж пам'ятаєш , що кілька днів тому у діда було день народження? Через кілька годин ми маємо їхати . Тому не затримуйся, як того разу!, що всі вже в авто, а ти досі бігаєш по будинку й шукаєш свою улюблену сукню з ромашками. Добре?

Я закотила очі і, як завжди, промовила:

- Добре , мамо!

Здається , мої плани змінилися . Я не встигну відповісти йому, бо  поки вибиратиму сукню , зроблю зачіску , макіяж , приберу в кімнаті , підберу обруч , прикраси й сумучку - на це піде чимало часу.

Так, все як завжди . Через три години я вже чую крики мами:

- Софіє! Якщо через кілька хвилин не вий..

- Так - так , мамо! Я вже йду! 

Гороворю мамі , ледь не перебиваючи її слова.

Мама схвально кивнула, поправила татові піджак , і глянула на мого старшого брата, розвівши руки.

- Ну красень!

Тато:

- Ну видно ж в кого!

Тато підморгнув мамі усміхаючись.

Потім мама всім скерувала виходити з будинку , бо запізнювались , як завжди. Звісно мені було трохи смішно на це дивитись.

Але найбільше , що мене хвилювало цілий вечір серед родини - якщо я не відповім Евану, він подумає , що я написала йому для ''приколу'', і просто видалить своє повідомлення.

СКОРІШЕ Б ЦЕЙ ВЕЧІР ЗАКІНЧИВСЯ!