Розділ 15

Ваш час обмежений, не витрачайте його,

проживаючи чуже життя. Не попадайтеся на гачок

віровчення, яке існує на уявленнях інших людей. Не дозволяйте

поглядам інших заглушати свій власний внутрішній голос.

І дуже важливо мати мужність слідувати своєму серцю

та інтуїції. Вони, так чи інакше, вже знають,

що ви дійсно хочете зробити. Все інше — другорядне.

Стів Джобс

З часом рана Ангеліни почала загоюватися. Дівчина весь час проводила у компанії Макса та Варвари. Вони багато розмовляли, ділилися своїми враженнями від проведеного часу з Ангеліною, а янгол лише спостерігала за ними та раділа тому, як Макс та Варя змінювалися. І, навіть промайнула думка, що вона поряд із людьми ставала також іншою…

Звичайно, що Ангеліні не вистачало янгольських сил. Вона сумувала за своїми братами та сестрами на небі, але той час, що вона проводила на землі, був дорогоцінним.

Одного разу Макс запропонував поїхати нічним містом. Варя підтримала Макса, і вони просто були в дорозі та насолоджувались компанією одне одного.

Макс спокійно вів машину, Варя сиділа поруч, тим часом як Ангеліна зручно вмостилася на задньому сидінні, відчинила вікно та впустила всередину свіже весняне повітря. Вона висунула голову та тулубом вилізла із вікна. Це насторожило Макса та Варю. Однак почувши, як Ангеліна сміється, помітивши, як її руде волосся розвивається на вітру, вони лише переглянулися та подарували одне одному усмішки.

Ангеліна заплющила очі, насолоджуючись нічною тишею і тим, як вітер легко торкався її обличчя та волосся. Макс зупинив машину неподалік Новодницького парку. Вони пішки дійшли до пам’ятника засновникам Києва.

— Скульптурну композицію, — почав розповідати Макс, — виконано з кованої міді, у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека та Хорива і їхньої сестри Либідь. Кий зображений в профіль, дивиться вперед, тримаючи в зігнутих у ліктях руках довгі тонкі списи. Щек повернутий обличчям у фас, а Хорив дивиться назад, тримаючи у витягнутій правій руці гнучкий лук. Постать Либеді розміщена на носі човна в напруженому русі, з піднятими, наче крила, руками.

— Яка краса! — вимовила Ангеліна. — Ваше місто дуже гарне.

Вона обернулась до Макса та Варі, й на її обличчі з’явилася щира усмішка.

— Скільки років живу у місті, але ніколи не помічала його краси, — сказала Варя. — Дуже дякую! — повернулася до Макса та ніжно всміхнулася.

— Дівчата, якщо ви не втомилися, то можемо продовжити нашу нічну прогулянку.

Ангеліна зупинилася, піднявши очі до нічного неба. Тишу розвіяв шерех… Їй було знайоме це відчуття. Це був шерех крил...

Вона помітила, як чиясь крилата тінь промайнула у небі. Ангеліна всміхнулася.

Натан. Значить він живий після сутички з демонами та Божого гніву.

— Ангеліно, — Варя торкнулася її руки. — Все добре?

Дівчина опустила голову та пильно поглянула спочатку на Варю, потім на Макса.

— Мені так спокійно... Я відчуваю, що поряд з вами моя сила повертається.

Макс та Варя переглянулися.

Перед ними відкрилася неймовірно гарна панорама нічного Києва. Міст виблискував уночі всіма кольорами веселки. Ангеліна, Макс та Варя ще кілька годин гуляли та милувалися нічним містом, і врешті-решт, коли настала втома, задоволені, але зморені, повернулися додому.

Макс під'їхав до під’їзду Варі. Дівчина повернулася до Ангеліни та запропонувала сьогодні залишитися на ночівлю у неї. Вона погодилася на таку пропозицію, взяла ключі від будинку й, подякувавши Максу, швиденько вистрибнула із машини.

— Дякую тобі за таку чудову нічну прогулянку-екскурсію, — сказала Варя.

— Це тобі дякую, що погодилася, — повернувшись, вимовив Макс.

Варя кивнула та вийшла з машини. Поглядом провела Максима та дочекалася, поки авто зникне з поля зору. Усміхнулася та з чудовим настроєм повернулася додому, де її вже чекала Ангеліна.

Варя оглянула рану на спині та повідомила, що рубець дуже швидко загоюється.

Дівчата ще кілька годин говорили у ліжку, доки сон все ж таки не здолав обох…

Наступний день був таким же чудовим та цікавим, як декілька попередніх. Цього разу Макс, Варя та Ангеліна гуляли на Контрактовій площі. Ангеліна зі здивуванням та захопленням споглядала на всіх, дивувалася смаку капучино та морозиву, але найбільше їй сподобалася українська кухня.

Пішки дійшли до фунікулера.

Ангеліна не могла зрозуміти, як пройти через турнікет, у результаті чого відбулося скупчення людей, а потім, коли почався рух фунікулера, Ангеліна заплескала в долоні.

— О, це так… круто! — мовила вона, і в її очах Макс та Варя помітили блиск.

Далі спустилися на центральну вулицю міста, і Ангеліна на кілька хвилин застигла біля скульптури архангела Михаїла. Варя та Макс також підняли голови на скульптуру.