Розділ 8

Audiatur et altĕra pars

(латинський крилатий вираз «Нехай буде вислухана й інша сторона»)

Ангеліна спостерігала, як Варвара втомленою повернулася додому. Якщо вона відкрила свій істинний образ Максиму, то і Варвара також повинна дізнатися, хто вона. Проте не хотіла шокувати Варвару так, як у свій час Максима…

Ангеліна розсікла повітря. Від раптового сильного удару вона закрутилася у повітрі. Відчувши ще один удар та злісний регіт, янгол змогла відновити рівновагу та застигла, очікуючи побачити супротивника. Почувши позаду себе шерех крил, різко повернулась та завдала удару у відповідь. Ангеліна очікувала побачити Натана, готова була до нової зустрічі із нефілімом, однак, не могла навіть уявити, що перед нею повстане демон.

— Твій час ще настане, янголе! — розреготавшись, мовив.

Він зникнув у темному вихорі, а Ангеліна продовжувала дивитися у темряву. Спочатку поява нефіліма, тепер демона... Щось доволі дивне та вороже відбувалося у цьому місті!

Ангеліна пройшла через телепорт та опинилася на березі Дніпра. Ніч давно спустилась на землю. Тиша та спокій оповили берега. До неї долинали змахи крил птахів, які літали над водою, про щось перешіптуючись, та спокійне дихання нефіліма. Помітивши Натана, який височів над піском, Ангеліна, не витрачаючи ні секунди, налетіла на нього й, вдаривши крилом, завалила на пісок. Однією рукою тримаючи його крило, а іншою схопивши за горло та накривши крилами, мовила:

— Я знаю, хто ти! Можливо, розповіси мені, що на землі робить демон?

Натан хмикнув.

— Янголе, я думав, що ти просто засумувала за мною!

— Нефіліме, не грайся зі мною! Відповідай на питання!

— Ненавиджу, коли мене називають нефелімом! — гаркнув Натан та вивільнивши одну руку, різко схопив Ангеліну за голову, нахилившись до неї.

В його карих очах янгол помітила янтарний відблиск. Вона надавила сильніше на горло нефіліму, але той зміг обхопити ногами її тіло та миттєво перевернув спиною на пісок. Ангеліна застосувала свою силу, створила бар’єр із піску та відштовхнула його від себе.

— Я не знаю, що на землі робить демон! — закричав Натан.

Вони ще кілька хвилин боролися, перекидаючи одне одного, завдаючи ударів, доки Натан не витримав й, однією рукою схопив Ангеліну за талію, а іншою тримав крила. Янгол намагалася вирватися із «обіймів» нефіліма, але він досить сильно притримав крила, і вона не змогла їх вивільнити. На кілька секунд рух став повільним. Птахи завмерли у повітрі й, навіть вітер, який раптово ставав сильнішим, уповільнювався. Між тілами янгола та нефіліма не залишилось простору. Він дивився прямо їй у вічі...

За ці секунди Ангеліна помітила зміни в очах Натана: від похоті та неприязні, до смутку...

— Я не винний, що народився таким! Це моя карма. Земля — клітка! Я не служив демонам, тому що вони почули мої прохання про допомогу, а інші — ні!

Він відпустив янгола та схилив голову. Ангеліна відступила. В його голосі звучало скільки болю та ненависті, стільки емоцій та різних почуттів, що Ангеліна заклякла.

— Я погрожував тобі, я змушував твою людину робити лихі справи, але, я б ніколи не зміг тебе вбити! Мені не потрібне твоє падіння чи загибель твоїх людей, я лише виконував наказ!

Натан змахнув крилами, але Ангеліна підлетіла до нього, схопила за крила та з усієї сили штовхнула у воду.

— Це така твоя подяка? — викрикнув із води Натан. — Якби не мої дії, які були спрямовані проти твоїх людей, ти б не спустилася на землю та не познайомилась зі своїми підопічними!

Натан вистрибнув із води та приземлився на пляжі. Стряхнув крила, мокре волосся та змінив янгольський образ на людський.

— Я не лише виродок, я ще і людина! — голосно промовив та розвів руки. — І у мене є душа! Ти її відчуваєш? Бачиш?

Янгол мовчала та прискіпливо спостерігала за кожним його рухом. Натан повільно наближався.

— Ти також вважаєш, що я не маю права на життя? Що я не можу ступити до раю? Я не гідний цього? Чому мовчиш, янголе? Адже твоя місія — захищати людей, а зараз перед тобою стоїть людина!

— Я розумію твій смуток та біль. Тебе покинули! Тебе намагалися знищити! Ти просив допомоги... Але був почутим лише демонами. Ти виродок, нефілім, єдина жива істота на землі, яка поєднує в собі людську душу та силу янголів. Але не зло, що ти коїв віками й ті погані вчинки, які ти можеш зробити, роблять із тебе істоту, яку бояться та ненавидять.

— Гарна промова! — хмикнув Натан. — Вона вразила мене у самісіньке серце!

Він наблизився, взяв руку янгола та поклав її на своє серце.

— Відчуваєш, як воно б’ється? — пильно поглянувши на янгола та схиливши голову набік, запитав. — Відчуваєш, як душа тягнеться до світла, але... бачить лише одну пітьму! Я вже не стану іншим, кращим. Я лише хочу здійснити свою мрію та отримати те, чого найбільше бажаю.

Ангеліна хотіла висмикнути руку, але Натан стиснув її на своїх грудях.

— Ти бажаєш смерті, — тихо мовила янгол.