Глава 18

З кожним днем все більше починаю звикати до компанії Марка. Його поведінка більше не здається мені дивною чи незрозумілою, адже я розумію хлопця, його дії виправданні, так само як і мої. Можливо, у далекому майбутньому, ми все-таки зможемо покохати один одного, але, що буде з нами, коли хтось із нас по-справжньому покохає когось іншого, захоче створити сім’ю? План батьків розвалиться, як і життя когось із нас. Навіть не знаю, що гірше: кохати чи бути коханим..

З такими думками я прокинулася вранці. Поглянувши за вікно, настрій миттю зник – знову дощ та похмуро. Де моя золота осінь?

Мимоволі піднялася з ліжка та пішла приводити себе в порядок. Сьогодні зупинила свій вибір на чорній спідниці та світлому гольфі, а поверх одягну пальто сірого кольору. Зробивши всю ранкову рутину, спустилася на кухню готувати сніданок. Сьогодні будуть тости та салат з овочами.

- Мммм… Яка смакота.. – з насолодою протягнула, поглядаючи на їжу. – Пора кликати Марка.

Я одразу піднялася на другий поверх та направилася до кімнати хлопця. Притулившись до дверей, нічого не було чути. Ні кроків, ні слів. Тиша.

- Можливо спить? – припустила я.

Стук за стуком, але ніхто не відповідав. Ну що, мені не залишається більше нічого, як увійти. Сподіваюся він не образиться, якщо я зайду до його кімнати. Хоча, у мене нема іншого виходу.

Марка нема. Я зайшла до кімнати й почала оглядатися по сторонах. Звичайна чоловіча кімната, все доволі стримано та просто. Ліжко застелене, отже він або кудись пішов із самого ранку, або взагалі не ночував. Від цієї думки мені стало не приємно, тому одразу відкинула її якомога подалі. Потім мій погляд впав на річ, яка стояла поблизу ліжка. Це була гітара. Невже він вміє грати на ній!? Дурне запитання, якщо вона в нього є, значить вміє. Я хотіла пройти далі, щоб оглянутися, але мене зупинив звук відкривання дверей. В цю секунду швидко вискочила з кімнати, немов мене спіймали на якомусь злочині. Миттю спустилася до низу і побачила Марка, який прямував на кухню. Хлопець був одягнений у спортивний одяг, а у вухах були навушники.

- Доброго ранку. – спокійно промовив хлопець.

- І тобі також. – відповіла, сідаючи за стіл. - Сніданок вже охолов, я зараз все підігрію.

- Вибач. Потрібно було попередити тебе, що піду на пробіжку.

- Це не проблема, все гаразд.

- Коли поїдемо за подарунком? – запитав Марк.

Тобто поїдемо?

- Я поїду сама, не хвилюйся за це.

- Ну.. – протягнув він, про щось задумавшись, - гаразд. Тоді чекатиму на тебе о п’ятій тут.

Наш сніданок тривав не довго, так як і розмова. Я, зібравши свої речі, одразу поїхала до університету, а Марк залишився дома. Біля корпуса на мене вже чекали мої друзі. Останнім часом ми почали мало проводити час разом, потрібно надолужити втрачене. Макс одразу підійшов до мене та обійняв, теж саме зробила й Оля. Вони прекрасні, просто неперевершені.

Пари сьогодні тривали неймовірно довго, чи то тільки мені так здавалося. Філософія, потім пара профільної англійської та вища математика. З Марком ми перетнулися на лекції з вищої математики і все. Я часто поглядала на нього, він був одягнений у чорні класичні штани та такого ж кольору гольф. Цей одяг йому дуже пасував, такий стильний і привабливий. Не дарма за ним бігає багато дівчат, відколи хлопець перевівся до нас.

- Куди дивишся? – запитав Макс, провівши мій погляд.

- Та так.. Нікуди. – з посмішкою промовила.

- Що у тебе з ним?

І тут моя усмішка зникла.. Навіщо це все? Я і сама не розумію, що відбувається. Моє життя кардинально змінилося в один момент. Тоді, коли я цього очікувала найменше. І я не знаю, що буде з нами у майбутньому. Останній декілька тижнів я живу одним днем і мене нічого не хвилює, чи ніхто?

- Тобі дійсно це цікаво?

- Так. – чітко вимовив той у відповідь, чим мене дуже здивував.

 - Нічого. – протягнула по складах.

Макс продовжував незрозуміло дивитися на мене, ніби хотів щось сказати ще, але вагався. Напевно він продовжив би розмову, якби до нас не підійшов Артем. Мені здається він відчуває щось до Олі, і це не просто дружба, можливо симпатія або навіть більше. Коли він знаходиться біля нас, подруга, немов розквітає, одразу починає жвавішати.

Нарешті закінчилися пари і я спокійно можу поїхати до друга забрати подарунок для мами Марка. У мене такий піднесений настрій, ніби я зараз метелик, який злетить. Так дивно.

Чекав мене Саша не довго, ми одразу перейшли до суті. І вже через пів години я тримала у руках неймовірно красивий, антикваріатний програвач, також мені дісталися декілька рідкісних платівок. Думаю тітка Анна буде в захваті.

Приїхала додому дуже швидко й одразу пішла до себе. На годиннику була вже четверта година, тому потрібно швидко збиратися, щоб не запізнитися на день народження.

Зайшовши до кімнати, мій погляд миттю впав на ліжко, де лежала велика, красива коробка. Моя цікавість не змусила довго чекати. Я швидко підійшла і взяла її до рук. Вона була чорного кольору, перев’язана білою стрічкою, не важка. Повільно відкрила кришку і побачила атласну бордову тканину, яка була охайно згорнута, та папірець на якому щось написано.