Глава 8

8

Я одразу відкрила його профіль, там було багато фото з багатьох міст Європи та України. Отже подорожує. Також у актуальних історіях багато відео із спортзалу, то він ще спортсмен. Точно! Коли я зустріла його у парку, він бігав, отже підтримує себе в тонусі. Також були збережені фото і відео з Артемом і Мілою. Як же вона мене дратує своєю поведінкою.

На цій ноті я відклала телефон і упала на ліжко.. я нічого не розумію.. постійно поруч, з’являється незрозуміло звідки, допомагає, а та Міла весь час крутиться з ним, от же чортяка той Макаренко. Мені терміново потрібно зателефонувати до Олі.

- Щось сталося? Ми ж тільки що розмовляли. - сонно промовила Оля.

- Пам’ятаєш я казала про те, що новенькі дивні? Я не відмовляюся від своїх слів!

- Чому ти знову починаєш? Нормальні вони хлопці. Артем так точно.. А чого це раптом, а?

- Коли я посварилася з Максом і поїхала від вас, то випадково зустрілася з Марком. А сьогодні він підписався на мене. Я не здивуюся, якщо завтра на вечірці щось станеться..

- Завтра все побачимо. Лягай вже спати і не потрібно придумовувати там всяку всячину.

***

Сьогодні день ікс, всі наші однокурсники обговорюють тільки вечірку, яка буде вечором. А ще одне із най обговорюваних питань це повернення Макса і чи буде він на вечірці, адже раніше на всіх тусовках він був просто королем. Дівчата бігали табуном за ним, а він нікого не підпускав до себе. Ну побачимо чи він змінився за ці місяці. Ми з Олею так точно ні.

Пари пройшли доволі швидко, навіть не помітила як викладач з вищої математики попрощався з нами і почав збирати свої речі. Ми з подругою зібрали всі конспекти і ,вийшовши з аудиторії, направилися сходами на вихід.

- Дівчата зачекайте? - пролунав чийсь голос позаду нас.

- Це до нас? - запитали з подругою одночасно один в одного, переглянувшись.

Ми обернулися і побачили Артема, який направлявся у нашу сторону, чарівно посміхаючись.

- Як ви так швидко ходите, ще й на підборах? Я намався вас наздогнати ще від самої аудиторії. - підбігши до нас, мовив хлопець.

- Щось сталося?

- Софія, можна я украду твою чарівну подружку? - ото вже підлабузник.

- З радістю. - швидко відповіла і підштовхнула Олю до нього. - Чекатиму вас на вулиці. - продовжила і пішла, залишивши їх там.

Я тільки встигла почути, як Оля щось викрикувала мені у слід.

Чекала не довго, можливо хвилин десять, не більше. Вони вийшли разом, про щось розмовляючи. Виглядали доволі спокійними та веселими, потрібно буде обов’язково поговорити з подругою. Я ще з першого дня помітила, як Оля змінювала свою поведінку біля Артема. Одразу починала багато посміхатися і говорити. Подруга попрощалася з хлопцем і швидко підійшла до мене. Я стояла біля свого автомобіля, спершись на багажник.

- Зрадниця. - одразу почала вона.

- Ну ей! Все ж нормально. Про що ви говорили?

- Він покликав мене сходити з ним на каву у вільний день. - це звучало якось, на диво, спокійно. Чи це все через те, що він із своїми друзями стоїть неподалеку? Він цього я посміхнулася.

- Уууууу подруго...

- Все! Досить! Поїхали! - вона вдарила мене по руці.

- Добре, добре, їдемо.

Ми сіли по машинах і поїхали до Олі додому, як і планували. Всі потрібні речі з нами, тому підготуємося у неї і поїдемо на таксі до Ліз.

Так як збиратися ще було рано, вирішили зробити щось перекусити і подивитися фільм. Ми з подругою любимо всі жанри, крім комедій, тому обрали «Після 2», першу частину ми колись дивилися у кінотеатрі всі разом. Нам сподобалося, а Максу напевно не дуже. Ну це ж хлопці, а вони і драми майже завжди не сумісні.

Підготовка до вечірки зайняла недовго, близько півтори години. Ми нанесли яскравий макіяж, зробили легенькі локони та одягнулися у одяг, який підготували зазделегідь.

Таксі вже чекало нас біля будинку, назвавши адресу, ми вирушили в передчутті чогось крутого. Зайшовши на подвір’я, яке було загороже високим кам’яним парканом, одразу побачили біля будинку багато людей. Вечірка як у американських фільмах: багато людей, випивка, басейн, і тому подібне.

Нас зустріла Ліз, яка миттю тикнула нам до рук якийсь напій, це напевно був пунш. Я зробила пару ковтків і одразу відчула, як тепло розійшло по всьому тілу. Музика грала так голосно, що аж у скронях було боляче, але після наступних пари глотків пуншу перестала звертати увагу. Ліз щось весело розповідала нам, а я розглядала що відбувалося навкруги. Всюди багато молодих дівчат та хлопців, які витанцьовували у такт музиці, попиваючи свої напої, деякі навіть стрибали до басейну, веселилися, дуріли, коротко кажучи - робили все, що спаде на думку.

- А де Макс? Він з вами не приїхав? - з думок вивів мене голос Ліз.

- Він приїде трохи пізніше, у нього є ще якісь справи. - відповіла Оля.  

- Які можуть бути справи, коли тут таке? -  вона показала руками на подвір’я. - Ну добре, розважайтесь, я піду.

Подруга пішла, залишивши нас на самоті.

- Ходімо щось вип’ємо. - промовила на вухо, адже через музику нічого не чути. Ми пройшли до будинку, де було безліч всякого алкоголю. - Тут є мартіні, вино, шампанське, навіть пиво, потім віскі..

- Я буду мартіні, а ти? - взявши до рук порожню склянку і пляшку з під напою, запитала у мене Оля.

-  Я буду теж саме.

Ми наповнили склянки, цокнулися і пішли танцювати. 

- Пора йти у відрив, подруго.

Ми танцювали досить довго, раптом хтось схопив нас за талії і обернув до себе. Я вже була готова дати сильного ляпаса, поки не побачила задоволене обличчя Макса.

- Дурень, а якби я тебе вдарила? - мовила я.

- Але ж не вдарила..

- Ти тільки що прийшов? - запитала Оля.

- Ні. Якщо чесно, то я за вами спостерігаю вже доволі довго. - знову ця усмішка. - Тільки не міг підійти, дівчача увага до мене так і не змінилася.