Глава 6

6

Кожен мій ранок починається однаково: звична рутина у ванній, вибір одягу, макіяж, сніданок і до університету.

Сьогоднішній день трохи відрізнявся від інших, моя голова розривалася, але я все-таки знайшла сили піднятися з ліжка та зробити всі ранкові ритуали, щоб виглядати так, ніби вчора нічого не відбулося.

Можливо, коли приїду в університет, дізнаюся нарешті, чому Макс десь зник і біля мене з Олею навіть не з’являвся, хоча зайшли ми в нього всі разом. Якщо чесно, я була ображена на нього, така поведінка йому не звична. Добре, що з подругою все в порядку, і вона спокійно доїхала на таксі додому. Стосовно поведінки Марка, то я була приємно здивована, можливо моя перша думка про нього навіть змінилася. Спочатку він здався мені зверхнім, зарозумілим та самозакоханим, але вчора все немов розвіялося, він був стурбованим, дружнім, інколи віяло теплом, хоча він хотів, щоб віяло холодом, але це не так. Надіюсь це не була годинна ілюзія, а Марк таким і залишиться у спілкуванні. Можливо така поведінка  спричинена чимось? Мене це не повинно хвилювати, адже мені він ніхто. Ніхто!

Вдягти вирішила світло-сині джинси, білу футболку та теплу сіру кофтинку зверху, адже сьогодні з самого ранку йде дощ, заодно заховаю всі синці на руках, які ледь виднілися хвала всі вищим силам. Також склала всі зошити з книжками до чорного маленького рюкзака і  не забула про свої улюблені сірі кросівки. Коли я спустилася на кухню, зрозуміла що батьків вже нема. На холодильнику висіла вже звична листівка «Софія, ми вже поїхали, сніданок в холодильнику. Не забудь розігріти, не їж холодним. Зустрінемося вечором!». Я так і не поснідала, лише випила свій улюблений чай з жасмином, не знаю яким чином, але він мене трішки заспокоює.

Дорога до університете зайняла трохи довше часу, всюди були жахливі затори. Я під’їхала за п’ять хвилин до початку парки.

- Блін.. Не вистачало ще спізнитися на пару з вишмату..

Оля написала мені, що вже чекає мене в аудиторії, виявилося, що Макса не буде на навчанні цього тижня, він повернеться через три дні. Коли я їхала на навчання, друг написав, що чекає нас сьогодні у себе в гості. Добре, значить буде у нас час поговорити про вчорашнє.

Я забігла на пару за хвилину до початку, все ж таки встигла, хвала небесам. Побачивши Олю, на обличчя одразу з’явилася посмішка. Вона сиділа замучена, напевно голова гудить від того, скільки алкоголю вчора випила. Але вона молодець, всю пару трималася як міцний горішок, ми з нею навіть записували всі розвязки задач та виходили до дошки. Семінар пережили, залишилося ще дві лекції. Як тільки сплив час, ми з Олею направилися на двір полизати повітрям. На території нашого корпуса знаходиться маленька алея з лавами для відпочинку та зеленню.

- Хух, у мене так гуде голова, хоча я випила  обезболюючі, які мали б мені допомогти. - подруга потерла голову

- До речі, чому ти вчора так багато випила? У тебе якісь проблеми? - ми сіли на лавку навпроти корпуса.

- Я хотіла розслабитися. - щось тут не чисто.

- Чому мені здається, що ти мені не договорюєш? У нас між тобою ніколи не було секретів. Ми з тобою пройшли стільки свого. - я взяла її за руку. - Я завжди підтримаю, допоможу, вислухаю. Ти мені як сестра!

На цих словах у неї на очах з’явилися сльози, вона притулилася до мене та поклала голову мені на плече.

- Ти ж знаєш, що я тебе люблю? - тихо пробурмотіла Оля.

- Звісно знаю, дурненька. - між нами нависла тиша, ми слухали, як співають пташки і раптом вона промовила.

- Батьки шукають мені нареченого.. - від цих слів я ледь не втратила дар мови.

- Ти зараз серйозно?

- Вчора батьки сказали, що мені пора вже задуматися про майбутнє, чоловіка, що вони передадуть долю бізнесу після закінчення навчання і все інше. Бла бла бла. Типу у них є на примітні для мене один хлопець.

- Але ж ти його не знаєш... - мені боліло серце за подругу. За що їй це? Вона достойна щирого, справжнього кохання..

- Я вмовила їх не спішити, можливо все-таки передумають.

- Надіюсь.. - я погладила її руку, від чого мої зап’ястя оголилися. Я не встигла прибрати руку, щоб заховати назад під кофтину, як Оля схопила за долоню.

- А тепер я чекаю пояснень, юна леді! - її голос відразу підвищився.

- Та нічого серйозного. - я маю їй все розповісти, адже у нас ніколи не було секретів. - Просто вчора якийсь покидьок хотів отримати своє, але нічого не вийшло.

- Чому ти нічого не сказала, дурненька. - у її погляді було видно співчуття. - Тому ти так рано поїхала?

- Мені допоміг Марк, потім ми поїхали у кав’ярню, а згодом я поїхала додому.

- Марк? А він що там робив? - вона про щось задумалася. - Точно! Я ж вчора бачила Мілу і Артема в клубі. Тепер все зрозуміло. А від Марка неочікувано звісно, але він молодець. Поважаю за цей вчинок.

На цьому наша розмова завершилася. У нас залишалося мало часу до початку лекції, тому ми одразу направилася до кабінету. На вході ми зустрілися  з Артемом і привіталися, а от інших його друзів ми не бачили. Виявилося вони спізнилися на 10 хвилин. Міла і Марк пройшли повз нас, хлопець поглянув у нашу сторону і ледь посміхнувся. Оля одразу привіталася з ним, після чого він сів позаду нас біля Артема.

Пари закінчилися досить швидко, після них ми одразу направилися додому до Макса. Дорога була не довга, зайняла хвилин 15. Коли ми опинилися біля його квартири, ми почули звуки музики у квартирі. Після дзвоника, двері швидко відчинилися і на порозі стояв Макс у халаті.

- Оооо, всім привіт !

- І тобі привіт. - сухо сказала я та пройшла у квартиру, а за мною слідом подруга.

- Що сталося? - чому він так вчора за нас не хвилювався. - Що з вами?

- Де ти був вчора? Чому залишив нас і десь зник? - я одразу почала по суті.

-  Я зараз вам все розповім, сідайте. Так вийшло, що я зустрів декого і мені потрібно було обговорити деякі питання.. - він не встиг договори, адже Оля його перебила.