Глава 4.

Сьогодні Леншер дещо поспішала, тому й не засиджувалася в барі, і відразу пішла до Віктора, як тільки до неї покликали охорону. Від нудьги Ленс, сам того не помічаючи, почав готувати “Криваву Мері” - цей коктейль вона зазвичай замовляла у нього. Вірогідно, що після розмови з шефм, їй буде залюбки випити хоча б келих. Таких жест не був не поміченим секьюріті, що завжди стояв займав пост біля стійки, та не перший раз бачив тут Каті.

— Тільки не кажи, що вона тобі сподобалась, — криво посміхнувся він. — Ти ж знаєш, хто це така.

— Відвали, Марк, звичайно знаю, — скривився Ленс. — Це виконавець, який піде звідси через кілька днів, максимум — кілька тижнів. Було б на що там звертати увагу.

Він був абсолютно впевнений в тому, що Каті тут не затримається. Зазвичай з Віктором працювали менш професіональні вбивці, а судячи з пліток, які доходили до Ленса — ця дівчина була однією з кращих в своєму ділі. Чоловік навіть на секунду замислився про те, що ж таке сталося в їх болоті, що довелося скористатися її послугами? Він знав, що сьогодні вона повинна когось вбити, і зарання готувався до того, що це буде початком і кінцем їх співробітництва.

Через хвилин десять, Каті повернулася до бару і, зайнявши столик біля одного з диванів, почала гортати журнал, який дістала з сумочки. Покликавши офіціанта, вона замовила звичайний томатний сік, чим дещо здивувала Ленса, котрому передали її побажання.

«Боги, як я ненавиджу ці клуби».

 Подумала дівчина, чіпким поглядом оглядаючи периметр.

«Тут жахлива музика, одні малолітні або придурки, які хочуть знайти подружку на одну ніч. Швидше б цей козел приперся, і я б пішла додому... за що мені ці муки!»

Леншер подумки жалілася сама собі, намагаючись ігнорувати попсові пісні, які звучали, але докучливі мотиви самі врізалися в голову, заважаючи думати.

Ленс бачив, що вона попрямувала кудись углиб залу, найімовірніше вистежувати жертву. Він все бачив перед собою той образ, що Каті намагалася донести до всіх, і не міг зрозуміти, навіщо це все дівчині, навіщо вона ступила на цю слизьку доріжку? Чоловік звик спостерігати потертих життям людей, які через безвихідь ризикували собою, але вона була явно не з таких. Леншер могла забезпечити себе не вбиваючи при цьому. І це його спантеличувало найбільше. Навіщо вона це робить?

Вона спеціально вибрала дальній кут бару, в надії, що там буде не так чутно клубні мелодії і треки. Вирішивши, що діджей швидше вдавиться, ніж буде крутити щось нормальне, на її думку, Каті дістала з сумки телефон і навушники. Секунда - і вона майже не чула моторошних звуків, їх витісняла зовсім іншого роду музика. Зайнявши стратегічно вигідну позицію, Леншер спостерігала за вхідними дверима. Раз у раз входили молоді люди. Але чоловіка, чиє обличчя вона запам'ятала досить добре, Каті в житті не пропустила б. І через півгодини її муки були винагороджені. У дверному отворі здався ця людина, і дівчині треба було всього кілька секунд, щоб оцінити ситуацію.

«Ось і ти, моя радість. Прекрасно, що він не високого зросту, це позбавить мене від деяких проблем».

Ціль знайдена, і дівчина легко вислизнула на вулицю, вже знаючи, що буде робити далі. Сховавшись в тіні біля чорного ходу, вона чекала. Якщо цей тип тут за дозою, то йому треба буде дзвонити, ділові люди звикли вирішувати більшість питань по телефону. До головного входу він не піде, не дурень же, про такі делікатні справи говорити на людях. До того ж, як змогла помітити сама Каті - це було єдине місце, де можна було все вирішити без свідків, і сюди частенько йшли відвідувачі бару. Кілька разів вона спостерігала тут людей, що продавали наркотики і сподівалася, що в цей раз, з цією людиною, все буде так само.

Стискаючи руків'я ножа, Леншер не хвилювалася. Вона вміла чекати. Дихання її було рівним. Не перше ж вбивство. Удача її супроводжувала і на цей раз. Через якийсь час, чоловік вискочив з клубу на вулицю, на щастя, людей не було, і почав кричати в трубку про те, як він ненавидить своїх ділових партнерів. Каті стримала подих, і, коли він зі злістю відключив телефон, вона в одну мить опинилася за його спиною. Перехопила шию чоловіка, моментально відводячи голову в сторону, і розпорола йому горло вихопленим раніше ножем. Кров бризнула з сонної артерії, але на щастя на сукню Леншер не потрапило ні краплі.

«Клієнт» не мучився, з його губ не встиг злетіти навіть прощальний з цим світом крик, тільки тихий хрип. Не чекаючи, поки хоч хтось з'явиться в провулку між будівлею клубу і закритим торговим центром, вона з діловим виразом обличчя витягла з сумочки рукавички і, насилу надівши їх, відтягла труп до невеликого звалища зі сміттям, яке розташовувалася в ста метрах від місця вбивства. Трохи подумавши, Каті завдала чоловіку сильного удару в печінку. Не знімаючи рукавичок, вона витягла гаманець і, кинувши на тіло одну з численних купюр, пішла за будинок, де витягла запальничку і спалила гаманець з рукавичками.

Обігнувши будівлю, вона увійшла до клубу з іншого боку.