Розділ 5

Стас стояв на Володимирській Гірці, милуючись краєвидом, що відкривався перед ним. Він дуже любив це місце, і коли видавалася нагода, намагався прийти сюди. Вважав, що це найкрасивіше місце в усьому світі. І хоча підсвідомо розумів, що, можливо, судить трохи суб’єктивно, йому було байдуже.

Він із насолодою вдихнув свіже повітря, у якому чітко відчувалося присутність весни. Скоро зима скінчиться, почнеться нове життя. Прислухавшись, хлопець почув цвірінькання якоїсь пташки, що заливалася у синьому, чистому небі.

У руках, хлопець тримав великий букет з білими лілеями. Незважаючи на те, що сьогодні, очікувалося побачення, перше за дуже довгий час, хлопець відчував себе спокійним. Думки, що засіли в голові, крутилися навколо університету, роботи у корпорації, навколо минулого… чомусь про побачення, що чекало зовсім скоро, не думалося. Хоча навіщо було думати про нього, коли воно мало статися на практиці. Тому що практика - це єдиний критерій істини. Так казав їх викладач з англійської. Знову він про університет, проте батькові дав слово, що віднині ніяких «других ролей» не гратиме. І знову займе законне перше місце на потоці.

Хлопець відволікся від думок, коли хтось торкнувся його плеча. Це змусило юнака обернутися, і побачити перед собою невисоку, тоненьку дівчину, років двадцяти. Вдягнена у блакитне пальто, усміхалася рівними зубами. Кучері каштанового кольору обрамляли її личко.

- Привіт, Стас, - промовила вона.

- Привіт… Таня? - хлопець посміхнувся у відповідь.

Та кивнула та почервоніла. Рум’янець, надав її обличчя особливої чарівності. Стас простягнув їй букет лілей, і на душі стало неспокійно, наче він щось зробив неправильно.

Він купив лілеї, тому що, вважав, що ці квіти пасують блондинкам… Але ця дівчина була шатенкою. Чому він вирішив, що вона має бути білявою? Тільки тому, що та красуня зі спогадів мала волосся кольору щирого золота?

Лілеї Тані сподобалися, вони не могли не подобатися. Квіти були прекрасні, цей букет коштував майже тисячу. І побачивши, як розгорілися очі у дівчини, Стас зрозумів, що раніше їй не дарували таких букетів.

Із зусиллям відкинувши образ невідомої білявки, хлопець вирішив взяти ініціативу у свої руки.

- Ну що? Куди підемо? Дозволиш запропонувати?

- Веди, - погодилася мила шатенка.

Вони направилися на невеличку прогулянку, проте гуляли не дуже довго. Незважаючи на те, що у Стаса був не дуже багатий досвід у спілкуванні з дівчатами, проте, він надивився на те, як батько часто бігав на різні рандеву. Іноді він ділився «секретами» як завоювати прекрасну стать: дорогі ресторани, прикраси, романтичні жести. Захар постійно повторював що «чим дорожче, тим краще», незважаючи на те, що тільки дивлячись на нього, у жінок різного віку дах зривало.

Стас не збирався нікого завойовувати, він просто хотів поводити себе правильно. Тому, вони завернули в один із закладів у центрі Києва, де юнакові вже забронювали столик.

Поки вони чекали замовлення, дівчина не зводила погляду зі Стаса. Вона наче намагалася запам’ятати, його до найменшої риси. Нарешті промовила:

- Ти такий серйозний.

- Хіба? - запитав той, - намагаюся посміхатися.

- В тебе не виходить, - тихо сказала Таня. Простягнула руку, та накрила маленькою долонею, тонку, але сильну долоню молодого чоловіка.

Стас перевів погляд, подивився на те, як їх руки торкалися одна одну. З боку можна було подумати, що вони пара.

- Розкажи трохи про себе, - задала стандартне питання дівчина, - дуже цікаво дізнатися про самого таємничого хлопця нашого університету.

- Бачу, що я там знаменитість, - хлопець спробував все перевести у жарт.

- Ти як думаєш? Вродливий, але не маєш пари. Розумний, але не хвалишся цим, не вважаєш себе кращим за інших. Багатий мажор, але спілкуєшся з усіма, хто потребує твого спілкування. Закритий та мовчазний, але не цураєшся інших. Хто ти такий?

- Я перед тобою сиджу, - помітив хлопець, - дивись, поки є змога.

- У тебе точно немає дівчини?

Молодий блондин на якусь частину миті нервово закусив губу, в очах промайнула біль. Але це лише на мить. Він грайливо промовив.

- Ти боїшся, що вона нас побачить? Згоден, цього не потрібно. Тому що компанія такої красуні як ти, кому завгодно зіставить конкуренцію.

Таня почервоніла наче її обличчя обмакнули у чан з червоним вином, і щаслива усмішка з’явилася на вустах. Напруга між молодими людьми спала, атмосфера стала привітною. Коли офіціантка принесла їхнє замовлення, вони вже активно гомоніли, розповідаючи різні випадки з життя.

Таня навчалася на третьому курсі, на економічному факультеті. Вела звичайне життя студентки, не була найкращою, та вчилася непогано. Розповідала про те, як з дівчатами бігала по магазинам, і як замість контрольної, їхня група пішла на прогулянку у місцевий парк.

Стас уважно її слухав, не пропускаючи ні слова. Не те, щоб йому виявилися цікавими дівочі розповіді, просто подобалося слухати щиру розмову. Ця юна дівчина, знаходила щастя у дрібницях, у тому, що придбала нову сукню, або від того, що їх відпустили раніше з пар.