9(3)

Після приємного «побачення» і смачного обіду в компанії «сім’ї» я в прекрасному настрої пішла на зустріч з творцями тутешньої моди. Рауль, який сьогодні залишив мене в ілюзії самостійності лише під час «побачення» з Амадео, цього разу визвався мене супроводжувати. Проблемодавець навіть відклав усі свої суддівські справи, бо ніяк не міг пропустити «скандал з індюками», як він зволив висловитися… що б це не значило.

Я була спокійна і на всі сто впевнена у своїй перемозі. І на те у мене було кілька причин. По-перше, мої ескізи ідеальні. По-друге місцева мода – це просто жахіття якесь, так що змінити її – це мій святий обов’язок. А по-третє, навіть якщо місцеві дизайнери відмовляться співпрацювати по-хорошому, я досі можу просто наказати – і вони не матимуть ніякого права мене не послухатися. Обожнюю це почуття влади, коли ти можеш без особливих перешкод робити щось корисне та ще й залучати до цієї роботи інших.

Рауль, до речі, ані на секунду не сумнівався, що в мене все вийде. Його глибока віра в мої сили так… зворушує.

Скепсис на мою крайню думку пустив очі під лоба, як завжди це робить в подібних випадках, а Надія витерла щасливі сльози хустинкою. Совість тільки ледь помітно спокійно усміхалася.

- У тебе без сумніву все вийде, але попереджаю, що буде складно. Твою ідею не схвалять, тож будь жорсткою. Ці самозакохані індюки не сприймуть тебе серйозно і спробують спекатися…

- Та зрозуміла я. Ти вже всоте це повторюєш. Не хвилюйся, любий дядечку, все мине успішно.

- Дійсно, чого це я? Ти ж не Лу… Ти ж змінилася, стала впевненішою. Тепер тебе так просто не зіб’єш з пантелику.

Я підморгнула Раулю. Цієї самої миті ми дісталися до потрібної кімнати і потонули в океані меду, солодкого, аж до різкого болю в зубах:

- Доброго дня, сонцесяйна принцесо!

- О, ви стали ще вродливішою з часу нашої останньої зустрічі!

- Ваша шкіра біла, як перли, а очі сірі, немов сталь. Ви поєднуєте красу і стійкість! Ви прекрасна!

«Тьфу, лизоблюди», - скривився Скепсис.

Я натягнуто посміхнулася і, перебивши черговий беззмістовний комплімент, почала перемовини:

- Добродії, у мене мало часу, тож одразу перейду до суті. Ви знаєте, чому я виявила палке бажання з вами зустрітися?

- Не маємо такої честі, о незрівнянна.

- Я хочу змінити моду.

Бачили б ви ці витягнуті шоковані обличчя!

-Але ж це неможливо! Наша мода формувалася століттями! Вона – це результат історичного розвитку і праці найкращих майстрів королівства! А ви ось так просто, не порадившись ні з ким, хочете її змінити?! Скандал! – заволали наперебій «модельєри», щойно впоралися з першим шоком.

- Панове, тиша, - тихо, але з небезпечною посмішкою на вустах сказала я. О, як давно я хотіла отримати владу змусити когось замовкнути! Ще одна мрія здійснилася. – Цей одяг – цілковите неподобство! Я наполегливо прошу вас виконати мій наказ і запровадити одяг, ескізи якого зараз у мене.

- Але ваша високосте, це трохи…

- Нічого не хочу чути. Жіночі сукні можна було б терпіти, якщо не звертати уваги на капелюхи, але погляньте на себе! Хіба вам самим приємно ходити… ось так?

- Це останній писк моди!

- Ні, це радше моторошний крик. Із підвиванням.

«Так їх! Йоу! Фібі Буфе рулить!» - Скепсис начепив темні окуляри, товстий золотий ланцюжок та яскраву спортивну кофту і рухався в стилі короля хіп-хопу.

«А тепер остаточно взуй їх і покажи свої ідеальні ескізи», - з рішучим виглядом кивнула Надія.

Ну, що тут скажеш? Модельєри тут вперті, але не позбавлені смаку (хоч я на це вже й не сподівалася), а тому вони взяли мій ескіз, збилися в неспокійну купку індюків, трохи пошушукалися, після чого головний із них з напускною пихою вирік:

- Ми… гм… переглянули своє рішення і дійшли висновку, що таки варто дещо… гм… модернізувати стиль двору. Беручи до уваги прямий наказ вашої сонцесяйної високості, ми вже сьогодні віддамо відповідні розпорядження і підготуємо все необхідне для шиття нового одягу. Весь процес займе трохи більше двох тижнів. Можливо, навіть три. Думаю, що ми встигнемо якраз до балу на честь вибору вами нареченого. Але майте на увазі, що дещо ми маємо намір змінити у вашому ескізі. Адже це ваша перша робота, я правильно розумію?

- Тоді надішліть мені остаточний ескіз, коли він буде готовий. Я погляну на нього і вирішу, чи згодна я на запропоновані вами зміни.

- Як вам завгодно, ваша високосте, - крізь зуби мовив головний серед купки впертих цінителів моди.

- Прекрасно. Тоді можете бути вільні.

«Королівський кравець з його індюками», як зволив раніше висловитися Рауль, вклонилися і вийшли з кімнати.

- Гм, непогано. З тебе вийшла би хороша правителька.

- Просто я не люблю багато говорити. Я знала, що в мене є хороша пропозиція, і знала, що вони це теж рано чи пізно зрозуміють. Надаю перевагу діям.

- Ти знаєш, що ти вимираючий вид? – насмішкувато запитав Рауль.

- Ні. Я єдина в своєму роді, - я показала проблемодавцю язик і пішла на вихід.