1.

За вікном глибока ніч. Здається, що лише я не сплю у таку пору. Хоча ні, не лише я! Моя сестра також не спить, але при цьому почувається  доволі добре. Навіть слухавку від мене не бере, хоча я телефоную вже всоте. 

Батько вб'є нас обох, якщо дізнається, що Машка не ночувала вдома. І це ще не все, адже я здогадуюся, де носить мою п'ятнадцятирічну сестру з половою замість мізків. 

Зрозумівши, що так діла не буде, набираю номер її найкращої подруги. От Ірка точно має знати, де носить цю ідіотку. Стараюся не зважати на те, що зараз початок третьої ночі. Якщо Ірка зараз з Машею, то все нормально, а якщо вдома спить, тоді доведеться вибачатися. 

- Алло, - сонно протягує дівчина, і я розумію, що вона таки вдома. 

- Іро, це Рита. Пробач, що так пізно телефоную. Ти не знаєш, де Маша? - випалюю швидко. 

- Маша? - дивується дівчина й кілька секунд її не чутно. Невже знову заснула? - Так вона на змаганнях, напевно. Машка збиралася туди з Єгором. 

- На змаганнях? - не можу второпати, що це за змагання такі о другій годині ночі. 

- Це перегони на спортивних тачках, - пояснює дівчина. - Я також туди збиралася, але захворіла.

- Можеш сказати мені адресу? Я просто хвилююся за Машу, - прошу Ірину й дуже сподіваюся, що вона погодиться. На щастя, дівчина швидко здається і диктує мені місце, де варто шукати втрачену сестру. Коли розумію, що це далеко за межами міста, вбити сестру хочеться ще більше. Добре, що у мене машина є, а то навіть не знаю, як би добиралася туди о такій порі. 

Моя крихітка привітно кліпає фарами, і я сідаю за кермо. Вбиваю у навігатор адресу й розумію, що їхати треба доволі далеко. 

Єдине, що підштовхує мене вперед - це розуміння, що вже завтра мені доведеться відповідати перед батьком за сестру. Є надія, що я знайду її до ранку і татко не дізнається про те, що її не було всю ніч вдома. 

На місце призначення прибуваю через сорок хвилин. Не маю сумніву, що перегони дійсно тут, адже навколо багато машин і голосно лунає музика. Пробиратися через натовп п'яних людей доволі важко, але я намагаюся відшукати поглядом рудоволосу голову сестри. Виходить так собі, адже територію освічують тільки кілька ліхтарів. Та й народу зібралося стільки, наче реально в захваті від того, що тут відбувається. 

Прямую за учасниками цього божевільного дійства до краю траси й бачу два автомобілі, котрі, схоже, зібралися позмагатися між собою. Яскраво-зелений Порше та чорна Феррарі. Люди голосно кричать, захоплені тим, що зараз відбудеться, а я нарешті бачу Машу, котра стоїть практично поруч з Феррарі та махає руками тому, хто сидить всередині. 

- Ти здуріла?! - не надто ніжно хапаю сестру за руку й змушую дивитися на мене. - Ти обіцяла сидіти вдома! 

- Ритка? - розгублено випалює Маша. - Ти що тут робиш?

- А сама як думаєш? - гиркаю. - За тобою приїхала! Ходімо до машини! Мене дратує вся ця ситуація! І ти в тому числі!

Встигаю зробити лише крок з сестрою на буксирі, коли дорогу нам перекриває знайома особа, яку я не сильно люблю. Єгор!

- Які люди! Рито, ти що тут забула? - широко посміхається цей смертник, а мені кортить вибити йому кілька передніх зубів. Єгору вісімнадцять, і я не можу второпати, що він знайшов у дівчині, якій п'ятнадцять. Саме після знайомства з ним сестра і збожеволіла. Нічні походеньки стали нормою. 

- Точно не тебе! - гиркаю і намагаюся його обійти, але нічого не виходить. - Дай пройти, Карімов!

- О! Ти знаєш моє прізвище! А це приємно! - шкіриться цей ідіот. 

Насправді я дізналася його прізвище у самої Маші, щоб знати, на кого писати заяву в поліцію у разі чого. 

Відповісти йому не встигаю, тому що несподівано натовп починає голосно кричати й нас трьох підштовхують до краю дороги, до самого чорного автомобіля. Доводиться озирнутися назад, адже мені одній не зрозуміло, що тут відбувається. 

Коли бачу, як з водійського сидіння виходить хлопець, всі навколо починають кричати: "Леон! Леон!"

Здивовано завмираю, адже хлопець цей мені знайомий. Тільки от я навіть не здогадувалася, чим він займається у вільний від роботи час. Тим часом Леон оглядає хмурим поглядом всіх навколо, наче шукає когось. Та коли його погляд зупиняється на мені, хочеться сховатися за високу фігуру Єгора. 

- Леоне, візьми мене з собою! - кричить поруч Машка, і її підтримують й інші дівчата. Здається, вони зібралися їхати разом з ним! Зовсім збожеволіли, це ж небезпечно! 

Але сам Леон, здається, вибрав для себе жертву, і це точно не Маша. Він впевнено прямує до мене, і той погляд, з яким музикант мене розглядає, зовсім мене не тішить. 

- Леоне, візьми мене з собою! - випалює Маша і навіть знаходить сили вирвати свою руку з мого захвату. 

- Обов'язково, - криво посміхається музикант. - Тільки підрости спочатку! 

Не встигаю порадіти, що Маша таки не сяде до нього в машину, коли цей ідіот хапає мою руку й без слів тягне за собою назад до машини.

- Гей, ти що робиш! Відпусти! - намагаюся вирвати свою кінцівку, але куди там. Леон тримає міцно, а коли відчиняє передні пасажирські двері, навіть кричати не встигаю, як він заштовхує мене на сидіння і зачиняє перед носом двері.