Розділ 15

   У цій частині Дорена зима настає на пару місяців раніше, тому за вікном щосили йшов сніг, ударяючись об скляну поверхню вікна. На вулиці, звичайно, дуже холодно, але в будинку тепло і несподіване природне явище нас зовсім не турбувало.

       Тут давно ніхто не був. Останні відвідувачі приходили сюди два роки тому під час відпустки. Тобто мій батько, якому дістався цей будинок від людини, яку він врятував на війні. Бідолашному не було чим відплатити, хоча ніхто з нього плати не вимагав. Він розумів, що довго йому не прожити з тими пораненнями, тому дав останнє, що в нього залишилося. Наскільки нам відомо, родичів він не мав. Не можу сказати, що будинок дуже розкішний, але жити тут можна. Його планування схоже на будинок Шарлотти в Імірині, тільки кімнат більше, і вони набагато просторіші.

       Я сидів у вітальні і насолоджувався тишею, читаючи книгу, яку знайшов на одній із полиць. У кімнаті навпроти Ріна витирала пилюку і наводила порядок. Мені довелося ухвалити рішення взяти служницю з собою, адже вона служить Норі. Коли вона прокинеться, я розповім їй про цю ситуацію і нехай вона сама вирішує, що робити зі служницею. Все-таки нам навіть точно не відомо, чи причетна вона до викрадення. Особисто я їй не вірю.

       Зі станом Нори все складно, оскільки її все ще утримує Лібітіна. Я міг би розбудити дівчину одним дотиком, але втручатися в це не хочу, адже не впевнений, чи це безпечно для неї. Розрив чужих чарів завжди чимось небезпечний, це залежить від того, хто наклав їх. Але я сумніваюся, що Лібітіна налагоджуватиме захист проти розривів. До того ж, навіщо це їй? Я просто хочу вивести дівчину зі стану фальшивого сну, в цьому немає нічого понад погане і страшне, щоб хоч якось захищати свої закляття.

       І вже через пару секунд я піднімався сходами на другий поверх, прямуючи до кімнати, в якій знаходилася Нора. Я гадки не мав яку спальню вона захоче, тому після прибуття відніс її в першу справа. У ній є камін, стіл, велике дзеркало і майже все, що є у кімнаті Нори в маєтку.

       Підійшовши ближче до її ліжка, я помітив, що дівчина лежить не в тій позі, в якій я залишив її, а це означає, що до неї вже повернувся контроль над тілом. Нора обіймала двома руками подушку, притискаючи її до себе. У кімнаті темно, але навіть через морок мені вдалося побачити почервоніння щік дівчини – це не дуже добре. розчервонілі щоки говорили про те, що переді мною все ще жива людина, але цей рум'янець здавався зовсім не здоровим. Я притулив руку до чола Нори і виявилося, що в неї температура. Якщо вона викликана трансформаціями, то її в жодному разі не вдасться збити.

       Від доторку моїх холодних пальців до гарячої шкіри дівчина насупилась і відвернулася в інший бік.

       Чи варто мені її будити? У стані фальшивої гібернації деякі життєві процеси притуплюються, але їй все ще потрібна їжа. Ось тільки незрозуміло чи переважить сон її бажання їсти.

       – Ти не прокидаєшся тільки тому, що сама цього не хочеш. Знаєш же, що будь-якої миті можеш вийти з цього стану, – відповіддю на мої слова було те саме мовчання. – Гаразд... Так і бути. Тоді я розмовлятиму, доки не набридну і тобі доведеться встати, – сказав я, сідаючи на край ліжка. – Не хочу влазити в твою голову, але мені здається, що Лібітина не стала брехати про трансформації у твоїй свідомості. Ти повинна вже помітити, що щось не так, тож постарайся тримати себе в руках, якщо зможеш. До речі, хочеш дізнатися, що трапилося за той час, що тебе не було? Прокинься і я розповім, – мене починає втомлювати мій монолог. – Гаразд... Не розповім про те, як я спалив маєток вщент, включаючи твою фарбу для малювання ластовиння.

       Я вдавано зітхнув і ступив пару кроків у бік виходу, але тут же в мою спину прилетіла подушка, а позаду почувся хрипкий кашель.

       – Що за маячню ти несеш? Пошкодуй мої вуха, ельфійський щур.

       – Яке чудове пробудження, – повільно промовив я, повертаючись, – і влучний удар…

       Нора відразу піднялася на ліктях, оглядаючи приміщення. Її погляд бігав туди-сюди, старанно уникаючи мене. Але я наближався все ближче і мені стало видно більше деталей, ніж до цього: на шиї Нори фіолетова мітка, зіниці розширені до краю і блакитні очі стали майже чорними. Це мене здивувало, але виду я не подав.

       – Не розумію, Норо, як можна так старанно розглядати все тобі непотрібне, коли найцікавіше у цій кімнаті – я.

       Нора скривилася і схопилася руками за голову. Насамперед мені варто було запитати про її самопочуття, а не показувати свій характер. Але я, як завжди, сам до цього не здогадався і, швидше за все, дівчина звернула на це увагу. Сподіваюся, що їй не властива злопам'ятність і одного разу вона не пригадає мені мою помилку.

       – Та чого я в тобі не бачила? Такий же нахабний дурень, як і завжди, – Нора дуже зла ... – І з розуму я теж не схожу, і взагалі все зі мною нормально. Причепився зі своїми трансформаціями! Я все ще ображаюся на тебе за те, що ти наговорив мені вчора, тому не лізь до мене.