Розділ 8

      План Неро виповнився, Нора наступного дня повела нас показувати світ, який ми бачимо вперше. Вранці вона спустилася з другого поверху, коли ми вже давно не спали, і повідомила, що хоче все нам розповісти і показати. Але я підозрюю, що Нора просто не хоче з нами довго залишатися одна, а на очах у всіх пара божевільних хлопців нічого їй не зможуть зробити. Тому вона повела нас до торговельного центру, поряд з яким був парк. На жаль Нори, людей на вулицях було зовсім не багато. Дівчина йшла попереду, зрідка обертаючись на нас, перевіряючи, чи не загубилися ми по дорозі. Поруч зі мною, усміхаючись, крокував Неро. Він завжди дивився на всі боки, розглядаючи мізерну архітектуру Іміріна. Його зовсім не вражали будинки, супермаркети, а тим більше природа тут, але йому треба хоч якось себе відволікти, поки ми йдемо стежками великого парку, вимощених квадратною плиткою. Але Неро таке заняття набридло і він, залишивши мене позаду, зрівнявся з Норою.

       – Норо, що роблять ті хлопчаки? – Вказав він у бік.

       – То ти справді не знаєш? Вони катаються на скейтах. Це такі дошки на коліщатках.

       Здавалося, для Нори розповідати про такі речі незвично, адже у її світі катання на дошках проста буденність. Вона похмуро дивилася на Неро в очікуванні нових дурних питань, але Неро нічого більше не питав. Тільки йшов поруч із нею і скоса поглядаючи на неї.

       – Я все ще вам не вірю, не думала вірити і не збираюся, – вона миттю глянула на мене через праве плече і знову поглянула на мого брата. – Але ти допоміг мені тоді, за що я тобі дуже вдячна, Неро. Дякую.

       – Що ти, я не міг зробити інакше.

Ще як міг. Але тобі, нахабо, різко знадобилися її гроші.

       – Знаєш, у нас у Дорені всієї цієї фігні немає. Ось, наприклад, – він зупинився біля клумби і Нора разом з ним, – що це таке?

       – Це ромашка. Квітка така.

       - Та хіба це квіти? Уродські вони у вас. Ось це я знаю, – Неро вказав на червоні бутони, – це троянди. Вони й у нас є. О, дивися, як можу.

       Хлопець сів навпочіпки, торкаючись кінчиками пальців до зів'ялих пелюсток на одній із троянд. Вони відразу налилися фарбою, скидаючи з себе коричневий колір, і троянда тепер виглядала так, ніби щойно розцвіла. Неро зірвав квітку, швидко обламав на ній шпильки і простяг дівчині. На обличчі Нори нічого не було написано, крім жаху. Старий фокус, який Неро запам'ятав ще з уроків, які не завжди прогулював, справив на неї зовсім не те враження, яке очікувалося. Дівчина все ж таки простягла руку, забираючи квітку собі. Тихо подякувавши, вона все з таким же здивованим виразом обличчя пішла вперед, ведучи нас за собою. Неро варто запам'ятати, що дівчата в Імірині швидше втратить свідомість від таких фокусів, ніж розчулюватимуться.

       Усю дорогу, як і належало, ми мовчали. Ми мали багато тем для розмов, але ніхто не наважувався заговорити першим. Ми пройшли через весь парк і в кінці дороги нам здалося паркування, на якому було повно машин, але жодної живої душі, крім нас. Здається, всі усередині. Нора зупинилася за кілька метрів від входу і суворо подивилася на нас. Під її поглядом мені навіть стало некомфортно.

       – Пообіцяйте мені, що ви будете нормально поводитися. Я не знаю, що ви можете випалити на очах у людей, – дівчина провела рукою по троянді. – Але я дуже сподіваюся, що мені не буде соромно бути поруч із вами.

       Ми одночасно кивнули і знову пройшли за Норою. Охоронець на вході дуже дивно подивився на нас, але нічого не сказав, ніби й не підслуховував. За скляними дверима почулася музика. Дуже схожа на ту, яку нам доводилося чути в Дорені зі колонок школярів. Вона неприємно била по вухах і людям, які керують цією пекельною штукою варто було б зменшити звук. На вітринах магазинів були різні речі, починаючи від одягу до книг сучасної літератури. Я не особливо звертав увагу на товари. Більше мене цікавили люди, які снували туди-сюди у своїх справах. Деякі з них говорили по телефону, ходили компаніями, а деякі з синцями під очима та втомленим обличчям купували каву в кафетерії та одразу кудись поспішали. Не думаю, що на їхньому фоні ми дуже сильно виділяємось.

       Нора захотіла нам показати відьмин магазин, думаючи, що хоч один із тамтешніх атрибутів нам буде знайомий. В Імірині магія вважалася за карти, що передбачають майбутнє, кулі з такими ж властивостями і ще дуже багато подібної нісенітниці від якої мені було смішно. Нора виглядала розчарованою, коли зрозуміла, що такий рід магії нам зовсім чужий. Продавщиця, яка сама ледь у цьому тямить, здається, теж. Нікому з них нам не вдалося догодити.

       Виходячи з цієї лавки, ми попрямували в іншу, але, пройшовши всього кілька метрів, Нора зупинилася. Миттю назад вона крокувала попереду мене, але за секунду дівчина сховалася за моєю спиною і схопила мене за руку мертвою хваткою.

       – Пару днів тому ти слала мене кудись подалі, а тепер вирішила припасти до мене? – Сказав я, криво посміхаючись.