Розділ 2

      – Геть звідси! Геть, виродки.

       Ми до жахів злякалися цього крику. А ударом, що добиває, було те, що ми не знали звідки виходив цей звук. Неро стояв позаду мене і не розумів нічого так само, як і я.

       Безперечно, потрібно терміново діяти, а варіантів у мене небагато: піти вперед і вирубати супротивника чи відступити, захищаючись від того, кого я навіть не бачу. І я рушив далі в кімнату, навіть не подумавши про те, що це може скінчитися фатально. Я взагалі тоді не думав, тільки діяв, але коли до мене дійшло, що в кімнаті нікого немає, а голос, хоч і хрипкий, але зовсім не людський, я зупинився біля вікна і дивився на брата, який і далі стояв, як укопаний біля дверей.

Це ж не людина, а отже, боятися нічого.

       Я глянув у той бік, звідки лунав звук. Нічого путнього здалеку я не міг побачити, тож подався туди, щоб знайти це щось. От тільки там зовсім нічого цікавого немає, хіба що книжкова шафа. Біля нього стояв круглий столик, а на ньому – пташина клітка.

       – Чорт, Каспаре! Ти раніше не міг здогадатися, чи що?

Падаль…

       – Начебто таким розумним здавався, а насправді?

       – Та ти подивися на цього птаха!

       Злість відразу пішла, коли він детальніше вивчив цю істоту. Тепер Неро був у жаху. Кожен би на його місці злякався, коли всього за кілька кроків від тебе сидить щось невідоме.

       – Святі вогні… – промимрив він.

            Це крилате створіння було явно не з цього світу, а в наших таких потвор я не зустрічав, але це не було головною проблемою в той момент.

       – Якщо мешканці будинку залишили це тут, то вони скоро повернуться? – спитав Неро.

       – Сумніваюся. Ти тільки подивися, скільки корму вони йому залишили.

       І правда. Клітка була не маленька і в неї вільно поміщалися дві баночки, одна з кормом, а друга з водою. Але я не впевнений, що це правильне рішення. Легше було просто залишити тварину під нагляд сусідам. Ах, так... Нікому не слід бачити цього мутанта.

       – Ти теж це бачиш, Неро?

       – Бачу.

       – У Дорені таких птахів ніколи не було, а в цьому світі таких взагалі не повинно бути.

       На мої слова крилатий відразу відгукнувся:

       – Дорен! Клятий Вілен, щоб його чорти покусали!

З якого часу пернаті почали так говорити про правителя Дорена?

Обличчя мого брата стало білішим за крейду, а кров, яка й так стрімко змінюється, відлила від усіх кінцівок. Неро не зміг утриматися на своїх ногах і впав, боляче вдаряючись об підлогу. Мене навчали за будь-яких обставин зберігати холоднокровність і ясність розуму, але з кожною хвилиною я починаю його втрачати. Думки спливли дуже далеко, а в місце їх прийшло розуміння того, що відбувається. Ось тільки я не назвав би це хорошими новинами.

       – І як тебе звати, хороший хлопчик? – спитав я, нахиляючись до птаха.

       Я хотів дізнатися більше, а «хороший хлопчик» більше не промовив жодного слова, тільки безмовно говорив на воронньому.

       Отже, він із нашого світу, а в Імірін потрапив разом зі своєю господинею. Значить вони тут знаходяться давно, якщо звичайного ворона так сильно розперло на всі боки. Навіть крила виглядають більше за його тіло, а дзьоб побілів. Є велика ймовірність, що це сталося, коли з нього намагалася вийти сила, але він старанно її утримував, коли намагалася розірвати його тіло.

       – Касе... що це?

       – Ворон.

       Мій голос жодного разу за цей час не здригнувся, а Неро не витримував і починав істерити.

– А хіба у світі ублюдків є ворони?

       – Скільки днів ти прогулював школу? Більшість істот з Іміріна перейшло разом із вигнаними з Дорена. Але всім стерли пам'ять, а цей прийшов разом із недавно занепалим, якому спогади про його минуле стирати не стали. Чого б це?

      – То це ворона від трансформацій розірвало? – мабуть, він дуже наляканий.