Чому я не там, де ти?

Я крутив персиковий конверт у різні боки і яскраві малюнки тигрової лілії втопали у моїх сльозах. Але я наважився його відкрити і почав читати:

«Коханому Леву.

Якщо ти це читаєш, то це значить, що мене вже нема поруч… і час попрощатися. Всі ми знали, що це колись настане. Рано чи пізно. Я хочу подякувати тобі за все. За всі щасливі моменти. Ти зараз далеко, але для мене ти завжди поруч: у моєму серці, душі та думках. Я пам’ятаю нашу першу зустріч і я навіть не уявляла, що згодом ти станеш для мене кимось більше, ніж другом. Ти став не просто людиною у моєму житті, ти став самим життям. Поруч із тобою у мене виросли крила і надія, яка давно вже згасла.

Будь сильним, любий. Продовжуй жити, бо це так важливо. Створюй нові спогади, але мене не забувай. Знімай відео, у тебе є хист до цього. І допомагай людям. Нехай ще сотні людей дізнаються, який ти. Мій прекрасний, люблячий та турботливий Лев.

Я кохаю тебе. І ти назавжди у моєму серці.

Твоя Соломія».

Я закрив долонею своє обличчя і дав емоціям волю. Сльози текли по моїх вилицях та пальцях, роблячи їх мокрими, наче після дощу. Я не розумів чому Життя віднімає у нас найцінніше у найвідповідальніший час. Мені було боляче як ніколи, бо до цього моменту я не знав, як це – втратити близьку людину.

Сьогодні вночі вона явилася мені у сні. І я знаю, як я це витримав.

Це було поле, а далі було чутно море. Вона дивилася своїми смарагдиками на мене та ніжно посміхалася. А за її спиною били такт хвилі, перетворюючи на справжню музику. Лише чайки десь брали соло, високо у небі. Вона кружляла навколо мене, ловила сонячні промені, що починали ховатися за горизонтом, і все сміялася. Я млів від неї і відчував її тепло. А потім я прокинувся.

І відчув реальність.

Я сумував за тобою.

Як божевільний.

Дуже-дуже.

Чуєш?

Я сумую за тобою так сильно, що тіло приймає тугу за тобою, як команду мозку, тягнутися до тебе будь-якими способами.

Я зрозумів, що відправлюсь на той пляж, про який вона так мріяла. Може, вона побачить це із того світу та не буде сумувати? Можливо, навіть там, я зроблю її щасливою?

Шлях був довгим. Добирався я весь день і не подумав навіть про те, де мені заночувати потім. Мені було все одно зараз. Я лише хотів бути там та здійснити її мрію. Погода була паршива, а вітер пробирав до кісток, але я не шкодував, що поїхав.

І ось я тут. Пейзаж та звуки нагадали мені мій сон, але навколо було досить похмуро. Нещодавно пройшов дощ і темні хмари все висіли над таким же темним морем. Вітер здував маленькі солоні краплинки із моїх очей. І я почав записувати своє останнє відео.

- … заради Неї хотілося щось робити, бути тим самим лицарем. Хотілося подарувати їй Всесвіт, бо саме він дав мені можливість бути поруч із нею. І я був щасливим. І заради неї я буду продовжувати бути таким. – По тілу бігли мурашки, а цей клубок у горлі вже відступив,  – люди, живіть це життя. Не відкладайте те, що можете зробити для себе чи заради когось. Робіть його щасливим і самі станете такими. Поки у вас є можливість – живіть. Кажіть близьким те, як ви їх кохаєте та частіше обіймайте. Ну, а з вами був я – Лев. Можливо я не прощаюся із вами назавжди, але надовго.

Я одразу опублікував це відео та не гаючи часу набрав номер:

- Мамо, це я. Вибач, що не відповідав. Але…нумо я приїду до тебе?