Хто б сумнівався, що моя сестричка розвине катастрофу.
– Ні-ні-ні! Це якась помилка! – вона підняла такий ґвалт, наче я у вбивстві зізнався. – Може, тобі здалося?
– Не здалося.
– Надю, – Віка смикнула сусідку за рукав. – Зроби з ним щось.
– Що я можу зробити? – вирячилась Надя.
– Ну ти ж психолог! Загіпнотизуй його, зроби так, щоб він розлюбив Горобця.
– Психолог – це тобі не бабка-шептуха. Ми відворотами не займаємось.
– Точно! Треба загуглити адресу якоїсь бабки. Нехай вона ту дурню з його голови яйцем викатає.
Ну все, то вже ні в які рамки не лізло! Тільки бабок з їхніми яйцями не вистачало.
– Слухай, мені дуже лестить твоя «турбота», – відпихнув Віку, яка загородила прохід в мою спальню. – Але зроби милість, відвали. Гаразд?
Надя насупилась і стала на захист подруги. Дідькова жіноча солідарність! У тій квартирі катастрофічно не вистачало ще одного мужика. Сам я з дівками вже не справлявся. Не розумію, чоловіків, які свідомо заводять кілька дружин. Ті мусульмани – якісь мазохісти, їй богу.
– Чого ти психуєш? Віка ж тобі допомогти намагається.
– Хочете допомогти – зваліть кудись у суботу. Яна прийде у гості, і я не хочу, щоб ви пхали носи у наші справи.
Сестричка приречено похитала головою.
– Ден, ти не поважаєш чужу працю! Скільки зусиль пішло на те, щоб звести Горобця з Биковим! А ти, гівнюк такий, хочеш усе це зруйнувати?
– Забий, нічого він не зруйнує, – додала дьогтю Надя. – Навіть якщо й вирішить втрутитися у ті стосунки, то лише додасть їм перчинки.
– І то правда. Вибач, Дениско, але ви з Биковим із різних вагових категорій. Він розчавить тебе своєю крутістю.
Які ж у мене хороші друзі! Прямо мотиватори ходячі.
– Я теж можу бути крутим!
Дівки зігнулися від сміху. Ой, навіть дивитися на них гидко. Я вирішив покласти край тій безглуздій дискусії. Зачинився у себе в кімнаті (не важливо, що зі сторони це виглядало, наче сильні дівчатка образили малого сцикуна) і впав на ліжко. Ще якихось пів години тому я збирався віджигати з незнайомкою… а що в результаті? Лежу й депресую.
Ви не подумайте, я не мямля якась. Не лузер затюканий. В мене ніколи не було проблем з дівчатами. В дев’ятому класі я зустрічався з випускницею, що взагалі вважалося вершиною крутості! Потім були й інші… сексуальні, розумні. Он Юля, наприклад, – фотомодель. Ага, не очікували? Віка до неї постійно намагалася підмазатись, щоб в той бізнес потрапити…
З Юлею стосунки взагалі легко зав’язалися. Побачив її у кафе – сиділа, сміялась в оточенні друзів. Я зрозумів, що ця дівчина має бути моєю, а тому просто підійшов до неї і поставив перед фактом:
– Завтра о п’ятій у нас побачення. Зустрічаємось біля Глобуса.
Все! Ну чим не круто? Та й з Горобцем можна було б зробити так само, якби я трохи раніше розчехлився. Янка чоловічою увагою не розбалувана. Кілька романтичних жестів, кіно, ресторан – вона б і забула про того Бикова. А що в результаті зробив я? Влився в колектив її подружок! Хіба тепер відмиєшся від того образу?
– Денисе, – Віка пошкрябалася в двері, – можна?
– Ні.
– А мені? – почувся голос Наді.
– Ні.
Ой, ну типу якась відмова могла б їх зупинити. За мить обидві вже всілися до мене на ліжко. Замок. Тепер точно поставлю замок!
– Ми лише хотіли вибачитися, – почала Надя, пхаючи мене ліктем. – Нас трохи занесло. Ти можеш любити кого захочеш.
– От дякую за дозвіл! Та, якщо чесно, мене ваша думка взагалі не колише.
– І все ж, якщо тобі знадобиться якась допомога, ми завжди поряд, – Віка кивнула у бік своєї кімнати. – Нам значно приємніше вболівати за тебе, ніж за Макса.
Це вже інша справа. Хіба не можна було так з самого початку?
– Дякую.
– І що ти збираєшся робити далі? Маєш якусь стратегію?
Я замислився. Правда – ось найкраща стратегія. Один відважний вчинок може назавжди змінити хід історії. Перспектива залишатися хорошим другом мені абсолютно не посміхалася, тому я вирішив припинити той біг по колу. Або пан, або пропав.
– Зізнаюсь їй, – дістав телефон. – Прямо зараз.
– Постривай! – зупинила мене Віка. – Ти б ще смс-ку написав! Скажи це в очі.
– Правду кажеш… Добре, покличу її на розмову.
Я набрав номер Яни. Почулися довгі гудки.
– Ото буде лажа, якщо вона у цей момент з Биковим, – прошепотіла Надя.
– Зараз глибока ніч, вона не може бути з ним, – відмахнувся я. А потім до мене дійшло: цілком таки може… Яна з Максом в одному ліжку. Буе, несіть тазик, бо мене зараз знудить. – Вони ж ще не… Ні.
Віка закотила очі.
– Чому ні? – знизала плечима Надя. – Вона живе сама, ніяких перепон для сексу.
– Я – перепона! – а слухавку усе ще не підіймали. – Їм не можна цього робити!
Підстрибнув на ноги й заходився міряти кімнату кроками. Щойно виклик переривався, я набирав номер знову. Бодай зіпсую їм ідилію…
– Алло? – почувся сонний… СОННИЙ голос Яни. В мене наче гора з плечей звалилась.
– Привіт! Що ти робиш? – про всяк випадок запитав у неї. – Ти сама?
– Так…
– Це добре! Дуже добре… Слухай, я тут хотів дещо спитати.
– Якщо це не справа всесвітньої важливості, то я тебе вб’ю. В мене семінар на восьму, я до півночі робила домашку, і якщо не висплюсь…
– Це важливо. Ти б… Ми б… – слова застрягали у горлі, як шматок сухого хліба. – Секунду.
Я закрив долонею мікрофон і звернувся до дівчат, які розвісили вуха, намагаючись вловити кожне слово з нашої розмови:
– Куди її запросити?
Надя розвела руками. Хвилину перебирала в голові місця, де гуляла з хлопцями.
– Може, міст Кличка? – нарешті видала вона. -Там романтично.
– Не важливо куди, головне запрошуй її із впевненістю у голосі, – посипала порадами Віка. – А то мекаєш-бекаєш, як баран. А ти – мужик, Денисе!
– Я – мужик, – повторив, сподіваючись, що це додасть впевненості.