13.2

Юля

– Моя дівчинко, – Єгор продовжує пестити моє обличчя, а я дивлюся на нього заплаканими очима і дихаю через раз, – що ж ти зробила з нами?

– Я зрадниця. Стерва. Погань… Називай як хочеш. Я не виправдовуюсь, Єгоре. І якщо ти мене зараз проженеш, то я це зрозумію. Адже заслужила на будь-яку твою кару.

Єгор зітхає. І замість якихось слів міцно обіймає мене. Притягує до своїх грудей. Шепче, що я молодець, що прийшла до нього; що все в цьому житті можна виправити, крім смерті.

"Все в цьому житті можна виправити, крім смерті", – пульсує у скронях. І я вже сама не помічаю, як розповідаю коханому чоловікові всю свою трагічну історію, яка тривала понад десять років.

Він мовчки слухає: про маму, про тата, про Батуріна, який не давав мені проходу. А потім бере мене за плечі, трохи віддаляється і заглядає в очі.

– Ти мусила мені про все розповісти. Я ж любив тебе більше за життя. Я б щось вигадав, Юлю. Чому ти не розповіла? Чому списала мене з рахунків? – у його голосі чути лід і це ріже моє серце без ножа.

– Я боялась. Мама була в небезпеці, тато після інфаркту. Тоді я не могла вчинити інакше.

– А чому ти з ним жила стільки років, якщо він був тобі такий ненависний? Я не сліпий і все бачив. Ти з ним, – відвертає голову вбік, у вічі мені дивитися не хоче, – у зимовому саду… у мене на очах. Навіщо?

– Бо дурна. Бо злякалася за тебе. Якби я не відвернула увагу Тагіра, він би все зрозумів.

– За мене злякалася? – посміхнувшись, Єгор повертає погляд на мене. І зітхає: - Юлю, Юлю... Ти ж мене на лопатки поклала. Ти навіть не уявляєш, як зробила мені боляче. Двічі.

Емоції накочують задушливою хвилею. І мені вже все одно, як я виглядаю збоку. Жалюгідна. Огидна? Нехай! Я просто падаю перед Єгором навколішки. Обхопивши ноги обома руками, притискаюся щокою до коліна. І прошу пробачити мені. Не зрозуміти, ні! Я й саму себе не розумію…

Не витримавши, Єгор підіймає мене з колін. І підхопивши на руки, несе углиб хати.

Закопавшись обличчям у коханого на грудях, подумки обіцяю собі сходити до церкви та сповідатися перед богом за всі гріхи. Так, я грішна... І якщо Єгор мене зараз прожене, то в мене тільки одна дорога – або на той світ, або до монастиря. Навіщо мені таке життя?

Я втомилася...

Боже, як сильно я втомилася!