Розділ 36

《 Мій любий щоденнику!》

Так має починатися розповідь найщасливішого дня в моєму житті на білому папері блокнота у квіточку?

Але я не довго думала, почала писати далі, доки всі емоції ще свіжі, і доки воно ясно живе в моїй голові. Хоча зараз здається, я буду тримати це в голові до кінця життя.

《 Вчора я вперше у своєму житті поцілувалася! З Крилом Висоцьким! 
Я ніколи й не мріяла про такий чудовий поцілунок, від якого світ зупиняється, і втрачає сенс без людини, яка так міцно обіймає, і так шалено цілує.

Я була досить не вміла, і дуже сильно переживала, що в мене не вдасться, і я буду виглядати як дурепа, та, все було набагато краще, ніж я й могла собі уявити!

Я багато разів чула то в університетському туалеті, то в шкільному, чи десь в інтернеті, що з першим поцілунком не завжди щастить. Здебільшого, він неприємний і дуже мокрий, як виражалися дівчата.

Мені схоже пощастило, бо я знайшла свою людину, і все було ніби в романтичній книжці, якими я зачитувалася в шкільні роки.

Я дійсно щаслива, закохана, і така дурна. Бо дійсно вважала, що закохуються тільки наївні дурепи, а потім страждають від розбитих сердець. Тепер я одна з них, тільки серце моє не розбите, воно закохане.》

Я закрила блокнот, і впала на ліжко, сповнена щастя.

Твій таємний коханець: Я просто задоволений своїм вчинком. Здається життя стало більш терпимим, і дещо щасливішим.

Мрійниця: Ти молодець, що відстояв свою думку. Людям потрібно нагадувати, що всі ми керуємо власними життями, і самі найкраще знаємо, як нам жити та що нам потрібно від життя, і їм не потрібно туди лізти.

Мрійниця: Зараз у нас з тобою біла лінія в житті, бо і я щаслива.

Твій таємний коханець: І що ж твоє життя зробило щасливим, якщо не секрет? Чи може хтось?))

Я усміхаюся.

Мрійниця: Таки хтось) я закохалася!

Твій таємний коханець: Вітаю!

Твій таємний коханець: Я до речі теж)

***

— Ну ти й чмоня – сміючись каже Кирил, повільно підводячи розмову на свою користь.

— Сам такий! Це було випадково! І я не думав, що там може бути алкоголь! – виправдовувався Валерій, старий друг Висоцького. Колись він був найкращим, та зараз трішки все змінилося. Кирил давно вже не швендяє по клубах, коли в одній руці була пляшка, а в інші, якесь легко доступна дівчина. Він і сам в той час був легко доступний. 
Гірше шльондри. Дякувати Богу, цей час минувся. Він думає за своє майбутнє, і росте, а не деградує, як Валерій, який ніяк не може вилізти з розгульного способу життя.

Зрештою, побазікавши трішки про життя, вони вийшли на розмову, яка була потрібна Кирилу.

— Ти б не міг піти зі мною на вечерю, до моїх батьків? Мені потрібно твоя підтримка.

— Чого б це тобі потрібна моя підтримка? У тебе закінчилися друзі, і тобі згодиться й друг алкоголік? – саркастично запитує, притримуючи нотки злості в голосі.

Валерій ніяк не міг оговтатися від вчинку Кирила, коли той залишив його самого. Почав працювати зі своїм батьком, купив собі власну машину сам, і на квартиру собі заробив, більше не п'є, ходить важно по театрах і галереях.

Висоцький мав й інших друзів, з якими він мав спільні інтереси й хобі, та вони не згодяться для цієї вечері. Його батько ненавидить Валерія Мельника, який сниться йому в жахіттях. Тому він ідеально підійде для зустрічі з сім'єю.

На цьому і зійшлися. Валєрчик погодився.

Після цього Кирил залипав в інтернеті, з дурною посмішкою на вустах. Ніколетта була дуже милою дівчиною, але було невід'ємним фактом те, що вона бреше. Кирил не знав про що саме, та тривога, й  образа стояла в грудях просто шалена. Він час від часу кидав натяки, щоб вона йому все розповіла. Він пробачив би, якби це не була, наприклад зрада, чи якийсь інший смертний гріх. Та вона мовчала, видавлюючи з себе суху посмішку, переводячи тему, чим дедалі сильніше встромляла свої пазурі розчарування й злість. Він дасть ще один шанс їй усе розповісти.