Розділ 26

— Ну що, Кльоша? У тебе є якісь питання до мене? – питає Стецька, нахабно усміхаючись. - Може, претензії?

Коли я тільки їхала сюди, в голові була зовсім інша картинка.

Я виказую все що думаю про неї  й раз і назавжди ставлю це стерво на  місце.

Натомість вже в реальній ситуації, моя постать невпевнена, плечі горбатяться під тиском цієї ситуації, яка вийшла з мого контроль із самого початку.

Ми стояли одна напроти одної, в пустій аудиторії. Але це тільки на декілька хвилин, зараз за її спиною стоїть її отара фанаток, які не приховують своїх презирливих посмішок.

Староста теж тут була, не в показуючи жодної емоції, тільки жаль в її очах все говорить сам за себе.

Цей принцип – кусай разом з іншими, щоб нестати наступним, кого з'їдять.

Я майже плачу, коли в аудиторію заходить Роксана, з гордовито піднятою головою.

— Що тут відбувається? - питає, одразу оцінюючи ситуацію.

— Ой, Роксаночко. Тебе ще нам бракувало! – награно люб'язно звертається до темноволосої дівчини, палячи її своїм поглядом.

— Я так й знала, що ти за мною скучила, Нікусь! - так само люб'язно відказує їй моя захисниця. – Та зараз, я б хотіла дізнатися, що сталося. Чому ви тут? - вже нормально запитала Роксана.

— Так Ніколетта має до мене декілька запитань. Але це суто наша справа, тож не лізь.

Я відчуваю напругу, яка повисла між нами. Дві головні красуні університету стояли одна  на проти одної, спопеляючись поглядами.

Я вирішую непомітно вислизнути з цього, але одразу ж відкидаю цю думку. Не залишу тут Роксану.

— Ніколетто, скажи, що відбувається?

— Староста повідомила мені, що на сьогодні пар не буде. Вони вирішили мені збрехати, щоб я не з'явилася на важливій нараді, де будуть повідомляти про якісь нюанси на екзамені. – Слова вистрілюють з мене помахом, і я мало не провалююсь під землю, відчуваючи погляд Стецької і її компанії.

Роксана киває головою на мої слова, зустрічаючись зі мною поглядом, підморгує.

— Дівчатка, – звертається вже до них – Чи ви забули про попередження від поліції про булінг? А це саме те. І староста, яка повідомила неправду інформацію студенці, щоб та завалила екзамен — теж булінг, за який буде покарання. – обводячи поглядом всіх присутніх, продовжила – І я, не як спостерігач в цій ситуації, а як відмінна студентка і хороша людина, буду змушена повідомити це нашому директору.

Очі Стецької не добре зблиснули, вона підступила на крок ближче до нас.

Мене вона своєю увагою не приділила, тримаючи зоровий контакт зі своєю головною суперницею.

— Невже ти станеш на захист цій селянці, яка чіпляється до мого Кирила? Ще й так його образила його при всіх, коли він бідненький, хотів захистити це непорозуміння природи.  Подивись на неї, вона ж жалюгідна.

Роксана підтискає губи, напевно пам'ятаючи про недавню історію з Кирилом і мною

Зрештою вона збирається з силами, усміхається.

— Жалюгідна тут тільки ти. – дівчина обертається до мене, хапає за руку і веде мене геть.

За хвилину ми опиняємося на дворі, і я полегшено видихаю.

— Дякую тобі, Роксано.

Дівчина відмахується.

— Можеш казати на мене Роксі. Цих сучок потрібно ставити на місце, інакше вилізуть на голову.

Та навіть чуючи цей легкий тон, я розумію, що щось не так.

— Можливо, я зможу тобі розповісти причину своєї поведінки, коли Кирил назвав мене своєю дівчиною.

— Ти не маєш перед мною виправдовуватися...

— Але я хочу, щоб ти зрозуміла! Після твого вчинку, я хочу поділитися з тобою причину своєї ганебної поведінки, до хлопця, який тобі подобається. - Я розпачливо опускаю руки, які під час діалогу емоційно жестикулювала.

Зрештою, вона погоджується. Ми знаходимо тихе місце в самому краєчку зеленого саду, де починає розцвітати бузок, схиляючи свої грона по різні сторони. Вже був відчутний запах, і я глибоко вдихнула його, перш ніж почати свою розповідь.

Роксана уважно мене слухала. Її брови то підіймалися вгору, то хмурилися, але злості на її обличчі не було.

— Важка в тебе ситуація. Я навіть не знаю, що й сказати. Батько Кирила тебе точно не прийме, тільки зруйнує тобі життя. Він дядько могутній, має владу і гроші. Багато грошей. А ще він хоче знайти своєму сину гідну дружину. Пам'ятаю, як після знайомства з Кирилом, я просила свого батька, щоб він з'єднав сім'ю і мене з Висоцькими, але не вийшло, як би я не намагалася. Я була йому не цікава, тільки, як співрозмовниця, приятелька, ну а його батько шукав більш заможну жилку. А ще я занадто м'яка, для їхньої сім'ї,  я б там просто не вижила. Зрозуміла це тільки недавно. – Дівчина засмучено дивилася на мене, ніби в моїй історії була і її провина.

Я не знала, що відповісти їй. Я й сама здогадувалася, що в тій сім'ї мені ніколи не бути, й мені не хотілось туди входити. Та зрештою, я не хочу втратити Кирила.

— Його батько, до речі, знайшов йому вже наречену, як я  чула.

Щось в мені обірвалося, і стало млосно. Вражено дивилася на Роксі, яка сумно дивилася на мене у відповідь.

— Якась Ліза, чи як. Не пам'ятаю, яка в неї фамілія. Але особа не просто, як  кажуть, особисто я її не знаю.

Я не знайшла, що відповісти, тільки закарбувала у своїй голові — Ліза.

 

Від авторки:  Нічого не знаю, чекаю на ваші коментарі😊