Розділ 5

Мама прийшла незабаром після мене, й одразу гукнула, щоб я спустилася.

- Ти сьогодні швидко. - кажу, оглядаючи її.

-Тому, що я сьогодні не була на роботі. - й знов щаслива усмішка осяяла її обличчя. Губи були трішки припухлі. Ого.

Отже, мої здогадки вірні.

Мама погладила мене по голові, кидаючи взуття в куток, що мене вже вдруге здивувало.

Вона звичайно любила мене, та любов проявляла не так явно й ніжно. Інколи мені здавалося, що взагалі мене ненавидить.

- Мамо, ми можемо поговорити зараз, а не ввечері? Бо ввечері мені потрібно піти до подружки, зробити спільний проєкт. - Брешу.

- Так, звичайно. Тільки переодягнуся! - вона швидко попрямувала у свою кімнату.

Ми разом сиділи за столом на кухні, п'ючи чай, вперше за довгий час. Мені дуже не вистачало часу з мамою.

Мама видихнула й почала.

Та спершу прискіпливо на мене поглянула.

- Ти плакала?

- Ні. Я просто втомилася. Важкий день.

- Зрозуміло.

Вона знову усміхнулася, мрійливо закочуючи очі.

Та я знаю про що вона буде казати. Чи рада я за неї? Не знаю. Це складно пояснити...
Я рада, що після мого батька, який зрадив її, вона зуміла знову пізнати й знайти своє щастя.
Та з іншого боку - мені образливо, адже вона ніколи не приділяла мені увагу. Навіть зараз, вона так просто повірила мені, що я втомилася.

Вона ніколи не цікавилася мною. Не цікавилася з ким я товаришую, спілкуюся, що відбувається в моєму житті.
Я давно помітила, що мамин настрій піднесений, й щасливий. Але вона все одно не звертає на мене уваги. Якщо давніше я пояснювала собі це тим, що вона постійно працює, втомлена, й розчарована життям, то зараз у мене немає пояснень. Вона щаслива, але на мене їй досі байдуже.

Пам'ятаю, як я хотіла позбутися опіки мами. Знову крики, знову плач, і я припинила це.

В навчані (я маю навчатися на відмінно - це факт, але вона ніколи мені ні в чому не допоможе). Вона не хоче, що б я гнула спину на роботі. Не хоче, щоб я мала свої власні гроші, вона мені їх дасть, та я не маю права використовувати їх на свій лад. Вона купить мені одяг, який вважає за потрібно. Вона вирішить, що мені потрібно.

- Отже, доню. Що стало приводом мого щастя? Я закохалася! - вона з очікуванням поглянула на мене - І він хоче одружитися.

- І скільки ви разом? - без жодної емоції питаю.

- Півроку!

- І ти тільки тепер мені про це кажеш?

- Донечко, я просто не знала, як тобі це все розповісти. І він хоче познайомитися з тобою, завтра ввечері. А ще в нього є син. Хороший! Я надіюсь, ви з ним потоваришуєте. - її очі в очікуванні чекали на мою реакцію її не було. - А ще він власник компанії, де я працювала, тому життя у нас надалі буде забезпечене.

- Зрозуміло.

- Ти більше нічого мені не скажеш?

- Я щаслива за тебе. - Мені байдуже.
 

Була п'ята  година вечора, коли" Твій таємний коханець" написав мені.

Твій таємний коханець: Хай. Не забула про мене?

Мрійниця: Ні) Я чекала коли ти напишеш. Ледь витримала цей день(

Захотілося виговоритися.

Твій таємний коханець: Щось сталося?

Мрійниця: Люди ненавидять мене:)

Твій таємний коханець: Чому?

Мрійниця: Бо я слабка. А ще не така, як вони. А ти як?

Твій таємний коханець: Люди зараз не цінують те, що в середні. 
В мене справи теж не найкращі. Батьки на мозок капають:(

Твій таємний коханець: Був щасливий з тобою поговорити, та мені треба бігти(

Мрійниця: Та нічого. Завжди можеш мені написати. Я з нетерпінням буду чекати.

Я вже хотіла відкласти телефон, як він задзвонив.

Невідомий номер.

- Алло?

- Привіт, дорогенька. Моя футболка чиста?

Я схопилась за голову.

- * Нецензурна лексика *

- Ти щойно матюкнулася?! Вау! Ніколи не думав що почую таке від тебе! - він засміявся - Я так розумію, вона ще бідна, брудна?

- Так... Але ти мені нагадав, я йду кинути її в машинку! Дякую що нагадав.

- Через дві години, я за тобою заїду, скинеш свою геолокацію. Головне, не забудь футболку поставити в сумку! Побачимось.

І відключився, залишаючи мене на одинці зі збентеженням.

Я одразу побігла прати його одежину.