Рятівниця

Трясця. Хто може телефонувати так рано. Якщо це ті, хто випадково помилився номером, то знайду та вб'ю їх. Невже у свої вихідні я прокидатимуся заради телефонної розмови?

- Ало, - майже сонним голосом сказала я.

- Доброго ранку, вибачте, що турбую, але ваше авто ще не зробили. Воно буде готове в понеділок, – озвався чоловічий голос по той бік телефону.

-Добре, - холодно процідила крізь зуби.

 Я вимкнула розмову і відкинула телефон на подушку. За кілька секунд розмови у мене сон як рукою зняло. Але все ж таки я намагалася пригадати хто я і що я. Після різкого підйому це було досить важко.

 Розмова з цим чоловіком трохи погіршила мені настрій. Я ж віддала в ремонт своє авто, а вони його досі не зробили. Це мені зовсім не подобалося, бо зроблять його лише у понеділок, а того дня мені потрібно йти на навчання. І знову доведеться їхати автобусом, адже піти пішки дуже далеко. Ну, весь настрій остаточно погіршився.

 Від злості я гупнула кулаком по своєму ліжку. Досить нестерпне відчуття пронеслося моєю рукою. Бажання спати не було, а на годиннику лише пів на восьму, тобто лише початок суботи - дня, коли я можу відпочити від університету та його проблем.

 Я подивилася у вікно, на вулиці була гарна сонячна погода, яка так і викликала до себе. Через нього долинами співи птахів, та шелест дерев. Теплі промені сонця злегка просвічувалися через зачинені штори. Літо повністю охопило вулицю та мою кімнату.

 Я лежала і трохи ображалася сама на себе, адже мій організм уже був готовий до будь-якої роботи. Ненавиджу свою поведінку у такі моменти, це просто щось з чимось.

 Я вимкнула розмову і відкинула телефон на подушку. За кілька секунд розмови у мене сон як рукою зняло. Але все ж таки я намагалася пригадати хто я і що я. Після різкого підйому це було досить важко вирішила піти на кухню. Неохоче я піднялася з ліжка, взула свої тапці та вирушила коридором у бік кухні. Ще з дверей мені милували око напів розквітлі троянди рожевого кольору, вони просто ідеально гармоніювали із сірою кухнею.

 У моєму животі було порожньо, тому відчинивши холодильник, я одразу оглянула його згори до низу. Нарешті мої очі знайшли курячі яйця та овочі, а це означає, що на сніданок у мене буде омлет. Я ввімкнула плиту і поставила на неї сковорідку. Поки вона грілася, у мисці розмішала яйця і додала туди шматочки помідорів та перцю. Після, вилила це все на сковороду та чекала поки воно посмажиться.

 Поки мій сніданок готувався, до мене знову хтось зателефонував. Ну вам що пороблено чи що. Ну, вихідний же, кому не спитися. Я подивилася на телефон і побачила, що дзвонити моя подруга. Хто б міг подумати, що вона вже не спить. Я взяла слухавку.

- Добрий ранок, - кричала мені у телефон Аля.

 -Добрий, - кинула я їй, намотуючи волосся на палець.

- Я тобі не заважаю? - Вона важко затамувала подих, чекаючи мою відповідь.

- Та ні, - відповіла я і вимкнула плиту, а потім зняла з пательні свій омлет.

- У мене є чудова пропозиція до тебе, – сказала Аля.

- Говори. 

 Подекуди, я буюося цієї дівчини, бо в її голові народжуються шалені ідеї, які деколи бувають на межі життя й фантастики.

-Йдемо сьогодні на пікнік у ліс? 

-Чудова ідея, - це вже краще ніж завоювати єдинорога, - о котрій?

-Я заїзду до тебе о п'ятій.

- Тоді до зустрічі, - відповіла вона і вимкнула розмову.

Аля - моя найліпша подруга, ми дружимо ще з дитинства. Ходили в один клас, а після закінчення школи пішли вчитися, але вже в різні університети, але все ж таки навчалися в одному місті.

Після закінчення школи я залишилася у своєму рідному місті, а мої батьки поїхали жити в інше, воно їм завжди подобалося. І коли я виросла, вони здійснили свою мрію та переїхали туди. Будинок, де ми жили, залишили мені.

Я сіла снідати і обдумувала, що я маю купити для пікніка. Після сніданку я пішла в душ, а потім у мене виникли невеликі проблеми: що я маю одягнути, щоб піти а магазин. Все ж таки подумавши кілька хвилин, я вирішила надягти чорну спідницю та білу футболку. Розчесавши своє кучеряве волосся, я взяла сумку, взула білі кросівки і пішла до магазину.

Кілька хвилин дороги і я вже ходжу з кошиком у магазині. У нього я поклала пачку соку, сир для бутербродів, желейки та фруктову пастилу. Зі своїми покупками я пішла до каси, розплатившись за них, вирушила назад додому.

Дорогою я вже уявляла, як ми маємо сидіти на галявині і говорити про все на світі. Ліс був для нас майже рідним, адже з дитинства ми проводимо там багато годин. Він знаходиться поблизу мого будинку, майже весь ліс ми знаємо дуже добре, але є одна його частина, в яку ніхто ніколи не заходив. Говорять, що хтось туди зайде, то вже ніколи звідти не вийде. Я в це не дуже вірю, але все ж таки перевіряти не стану.

З такими думками я дійшла до свого дому. На вигляд він був світлий та звичайний, як і всі будинки. Досить велике подвір'я розійшлося навколо всіх його сторін, квіти розбавляли зелений газон навколо будинку. Перед будинком був гараж, у якому завжди стояли авто. Усередині він був оформлений, здебільшого, сірим кольором, який трішки лякав, але й був досить стильним. Кілька кімнат та довгий коридор гармоніювали між собою.

Багато хто запитував мене, чи не страшно жити у будинку одній, але я завжди казала "ні", тому що в ньому я живу вже вісімнадцять років. Після того як батьки переїхали, я взяла повний контроль над ним. Через їхнє бажання змінити свою життя, взагалі не ображаюся, у мене з ними завжди були гарні та приязні стосунки, навіть після їхнього переїзду вони не змінилися.

Я увійшла в дім і одразу попрямувала на кухню. Дістала покупки зі свого пакету і пішла переодягатися у більш зручний одяг: шорти та футболку.

Так як ці останні дні навчання, домашні завдання нам не задають, це було радісною новиною для всіх студентів. І від нудьги я вирішила піти погортати стрічки соц мереж. Звичайно, нічого цікавого там не було, лише розважальні відео, які мали б підняти настрій; блогери, які розповідали про свою життя; новини. Вимкнувши телефон, я попрямувала біля своєї полиці з книгами, вона завжди мене рятувала. Я вибрала одну з них і вляглася на диван. Я почала листати сторінки одна за одною, книга була досить цікавою, я її ще не читала, лише купила та додала до своєї міні бібліотеки.