11.

- Ти здурів? - збираю докупи усі сили та відштовхую від себе Марата. 

Здається мені, цей чоловік таки загрався. Настав час поставити його на місце. Знаю, що цілує він тільки тому, що в черговий раз хоче позбутися цієї Марго. Та цього разу він навіть сам себе перевершив. Обіцяв, що подібного більше не буде, а тут маєш. А ще Назар… Як йому все це пояснити? 

- Що тут відбувається? - мій одногрупник швидко наближається, і мене сильно дивує те, як впевнено він намагається мене захистити. Ховає собі за спину і зовсім не боїться, що Марат може завалити його з навчанням. А може, справа в алкоголі, котрий зараз вирує у жилах хлопця? 

- Тебе це не стосується! - похмуро заявляє Коршун. Мені ж кортить закотити очі до неба від абсурдності цієї ситуації. 

Краще б вдома залишилася, ну чесне слово.

Поки Марго задоволено розглядає цю комедію, я просто розвертаюся і йду до свого автомобіля. Досить з мене цього усього. І головне, поцілунків Марата! Скільки можна робити це без моєї на те згоди? 

- Тіно! - кричить мені вслід Назар, але я мало на це зважаю. 

Швидко сідаю за кермо і, не чекаючи продовження концерту, просто їду геть. Всередині цілий ураган з емоцій. Хочеться сказати цьому Коршуну все, що про нього думаю. Ну справді, знайшов собі дівчину для поцілунків, а наступного дня заявляє, що між нами нічого немає! Ідіот! 

Поки їду додому, встигаю трохи заспокоїтися. Хочеться випити зеленого чаю і нарешті заснути. Схоже, ходити по клубах таки не треба, адже неприємності так і липнуть до мене. 

Паркую автомобіль біля під'їзду і вже збираюся зайти всередину, коли бачу, як у двір повертає ще один автомобіль. Погане передчуття не дає і кроку зробити. Якщо це Коршун, варто дочекатися його тут. Не хочу, щоб цей тип завалився до мене додому серед ночі. 

Мої передчуття мене не підводять. Автомобіль дійсно належить Коршуну, а сам чоловік швидко виходить на вулицю і наближається до мене. Складаю руки на грудях, щоб хоча б так від нього закритися, і чекаю, з чим він до мене завітав. 

- Нам треба поговорити, - каже стримано, при цьому прискіпливо мене розглядаючи. 

- Та невже? - бурчу. - І що ти скажеш цього разу? Наскільки я пам'ятаю, ти обіцяв все владнати, але проблем менше не стало. Навіть більше! 

- Просто Марго не може позбутися ідеї бути зі мною, тому взяла собі за мету розлучити нас, - пояснює. 

- Слухаю тебе і не можу повірити, що тобі під тридцять, а то й більше! Ще й викладач! - моєму обуренню немає меж. - Я не знаю як, але ти маєш щось зробити. Поясни цій Марго, що ми не пара! Заразом і Назару поясни! 

- Хвилюєшся, що цей шмаркач тебе кине? - мені здається, чи в голосі Марата чутно роздратування?

- Назар не шмаркач! Ми з ним однолітки! - без роздумів захищаю друга. - А ти в цій ситуації точно як хлопчик поводишся! Якщо ще раз поцілуєш мене без моєї на те згоди, отримаєш по зубах! І я не жартую! 

Не розумію чому, але Коршуна моя заява смішить, а не лякає. А от мене його усмішка дратує. Виявляється, чоловік кардинально може змінюватися, коли усміхається, і це сталося з моїм куратором. Здається, так і залипнути можна.

Доводиться навіть головою струсонути, щоб прогнати з голови всі зайві думки, і відступити на крок. 

- Мені час, Марате. Сподіваюся, цього разу ти дотримаєш слова, - кажу твердо, наскільки це взагалі можливо зараз.

- Бувай, Тіно! - відповідає спокійно, а я тільки мовчки киваю і залишаю його під під'їздом. 

Добре, що цей день нарешті закінчився. Тепер треба думати, як пояснити всю цю ситуацію Назару. Не думаю, що він буде розпускати чутки про мене та куратора, але перестрахуватися не завадить. А ще мені неприємно від думки, що Назар може вважати мене однією з прихильниць Коршуна і що я сама вішаюся йому на шию. Сподіваюся, що такого не буде. 

Вирішую всі проблеми відкласти на завтра і поговорити з хлопцем після роботи. Якщо він не зателефонує протягом дня, сама це зроблю.

Марат

Спостерігаю за тим, як Тіна зникає за дверима під'їзду, і почуваюся тим самим шмаркачем, з яким зовсім недавно дівчина мене порівнювала. Ну справді, сам поки що не можу второпати, чому попхався у клуб, коли Марго надіслала фото Тіни та Назара. Що я хотів цим перевірити? Чи разом вони? Але навіщо мені це? 

В результаті наступив на власні граблі, тому що такої підстави не чекав. Обіцяв Тіні вирішити все з Марго, а в результаті тільки більше заплутав ситуацію. 

Важко зізнатися навіть собі, що ця дівчина таки зачепила мене чимось. Вона дивна і трохи божевільна, точно не мій варіант. Але чому тоді у мене мало дах не зірвало, коли Назар заховав дівчину собі за спину? 

Важко пояснити, чому я вкотре її поцілував. Хотілося знову побачити ті яскраві вогники гніву в її очах? Ще раз відчути, які на смак її уста? Чи все-таки для того, щоб нас побачив той самий Назар? Про Марго взагалі мовчу. Про неї тоді взагалі не думав.

Щоб хоча б трохи провітрити голову від думок, знову їду в клуб. За дивним збігом обставин, він належить Олегу - нашому з братом спільному другові. 

Олег вже чекає на мене в кабінеті з пляшкою віскі й весело усміхається, розглядаючи мою кислу фізіономію.