5.

Сідаю на своє місце й відчуваю дивне збентеження всередині. Зустріч з Маратом стала для мене ще тією несподіванкою, але головне, що приємною. В першу та єдину нашу зустріч я і не подумала б, що цей чоловік може бути викладачем в універі. Він більше схожий на бізнесмена, такий серйозний і зібраний. 

Поки Марат розповідає про завдання на цей рік для студентів, я не можу відвести від нього погляду. Тепер розумію, чому попливли всі мої одногрупниці. Я ж і сама не відстаю від них. 

Коли Марат відпускає нас усіх по домівках, чомусь ніхто не поспішає залишати аудиторію. Мені ж кортить поговорити з чоловіком сам на сам, але сумніваюся, що це взагалі можливо. 

- Тіно, а гайда з нами в кафе! Будемо святкувати початок навчання! - заявляє Назар, коли підводжуся на ноги. 

- Не вийде. Мені на роботу треба, - відповідаю. Краєм ока помічаю, як до Марата наближається та сама блондинка й мало в рота не заглядає, коли питає щось.

- Ти працюєш? - дивується Макс. - Серйозно? 

- Ага, - відповідаю. - Тому вибачайте, хлопці! Можливо, іншим разом! 

Залишаю аудиторію й швидко прямую до виходу. Моя перша клієнтка має з'явитися в салоні через годину. Часу начебто достатньо, але я завжди стараюся прийти раніше, щоб підготуватися. 

Вже наближаюся до дверей і хапаюся за ручку, коли чую за спиною знайомий голос, і серце зрадницьки підстрибує мало не до горла. 

- Тіно! Зажди! 

Озираюся і бачу Марата, котрий широко крокує мені назустріч. Він не здається щасливим від того, що ми зустрілися. Брови зведені до перенісся, а погляд занадто серйозний. 

- Привіт! - вітаюся першою. 

- Я хотів запитати, як так сталося, що ти опинилася у цьому університеті. І не просто в тому ж закладі, що і я, а в моїй групі. 

- Ти про що? - до мене не одразу доходить, що він має на увазі, а коли таки приходить розуміння, стає ніяково. - Натякаєш, що я навмисне сюди перевелася? 

На нас зацікавлено поглядають студенти, котрі також зібралися покинути стіни універу. Марат це помічає і, схопивши мене за руку, тягне за собою за ріг, де нас приховує інша стіна. 

- Я не вірю у випадковості, - холодно випалює. - Я дійсно сподівався, що ти хороша дівчина, але, здається, помилився. Така ж, як усі. 

- Може, досить вже верзти цю дурню? - терпіти образливі слова Марата я точно не буду. Не знаю, чого він так розізлився, але мовчати не буду. - Я дійсно не знала, що ти тут працюєш! Перевелася, тому що були причини, і ти сам добре знаєш які. Якщо у тебе проблеми зі студентками, то не варто й мене у них вплутувати! Я не звикла бігати за чоловіками. Особливо за власним викладачем! 

Ну все, я це сказала! Тепер можна з чистим сумлінням йти геть. Вже збираюся це зробити, коли несподівано Марат хапає мене за руку й тягне на себе. Це відбувається абсолютно несподівано, тому, не втримавши рівноваги, падаю просто в обійми чоловіка. 

- Хочеш сказати, що я тобі не подобаюся? - обличчя Марата зовсім близько. До мене не одразу доходить, що він там говорить, тому що я вкотре тону в глибині його гарних очей. 

- Ніскілечки! - виходить доволі впевнено. Сама вибираюся з обіймів чоловіка й розправляю блузку. 

- От і чудово! - стримано відповідає Марат. - Будь готова до того, що я не даю спуску нікому. Те, що ми знайомі, ніяким чином не вплине на твої оцінки та моє ставлення до тебе. 

- Як скажеш! - бурчу й, не прощаючись, просто йду геть. Хочеться, щоб останнє слово було за мною, саме тому вирівнюю спину й високо підіймаю підборіддя. 

Марату не обов'язково знати, що після перепалки з ним у мене все тіло тремтить. Схоже, мені варто навчитися контролювати власні емоції, тому що ось таких перепалок буде ще багато, а цей клятий півень не має бачити, що шалено мені подобається. 

На роботу прибігаю якраз вчасно. Мої колеги працюють, не покладаючи рук, а Олена стежить за тим, щоб клієнтки залишилися задоволені. 

- Що це з тобою сьогодні? - питає хрещена, коли помічає, що я трохи не в собі. 

- Не повіриш, - хмикаю. - Пам'ятаєш мого рятівника, з котрим провела ніч у готелі? Так от, сьогодні я його зустріла. Марат - мій куратор, уявляєш? 

- Ого! - дивується Олена. - Наскільки я зрозуміла з твоїх слів, Марат чоловік гарячий. Сподобався тобі? 

- Сподобався, - не збираюся вдавати, що це не так. - Тільки от він, здається, втомився від постійної уваги осіб жіночого роду й вважає, що я буду бігати за ним. Уявляєш, Марат думає, що я заради нього сюди перевелася! 

Моєму обуренню немає меж, а Олена чомусь тільки усміхається. Два місяці тому Марат був зовсім іншим чоловіком. Стриманим, але хорошим. А сьогодні він показав себе з поганого боку й тим самим трохи збив мій запал. Можливо, не такий він й ідеальний, як мені здавалося.

Завдяки роботі вдається хоча б на деякий час викинути з голови Марата. Мої клієнтки дами поважні, тому будь-яка моя помилка може коштувати дуже дорого. Я не хочу підвести Олену, тому працюю старанно й прикладаю до роботи частинку своєї душі. За два місяці у мене з'явилася власна клієнтська база. Усі записуються тільки до мене, тому що задоволені моєю роботою. 

- Сьогодні ти чудово попрацювала, - Олена зачиняє салон, а я чекаю її на вулиці, переминаючись з ноги на ногу. На годиннику початок одинадцятої, а я востаннє їла ще зранку. Живіт скручується від голоду, й хочеться з'їсти чогось смачненького.