5

Наближалася зима. Морози давали про себе знати, тому потрібно було одягатися тепліше. Маргарита з’їздила додому і привезла теплий одяг. Дещо потрібно було прикупити нове, тож Ірина в неділю разом з дівчиною поїхали на ринок. З обновками вони повернулися додому і Маргарита щасливо крутилася біля дзеркала. З сусідньої кімнати лунав чиїсь плач. Василинка!

Маргарита ввійшла до сестри.

• Василинко, що сталося? – присівши біля неї запитала вона.
• Маргарито, не чіпай мене, будь ласка. Я хочу побути на самоті.
• Ей! Ми ж сестри, ти забула. І повинні розповідати одна одній все. Що трапилося?
• Тільки мамі не говори, добре? Пам’ятаєш сина нашого вітчима.
• Так. І…
• Після нашої останньої зустрічі ми з ним почали говорити по телефону і переписуватися. Він навіть запропонував мені зустрічатися. Я погодилася. Все було добре і він повинен був приїхати до нас цього літа на канікули. А сьогодні, я зайшла на його сторінку в соцмережу і побачила ось що!

Вона повернула телефон до Маргарити. На світлині був він з якоюсь дівчиною. Хлопець обнімав її і цілував у щоку.

• Василинко! Це можливо його знайома чи подруга. А ти вже тут такого надраматизувала. Заспокойся і про все запитай у нього. Якщо він тобі так подобається, тоді запитай на пряму у нього про все, нехай він тобі пояснить.

Василина витерла сльози і набрала його номер. Розмова була недовгою. Дівчина повеселішала і розповіла сестрі, що це його двоюрідна сестра Катя.

• Значить все ок? – поглянула на сестру Маргарита.
• Так. Дякую тобі, якби не ти, я не знаю, щоб було далі.

Маргарита поцілувала сестру і пішла збиратися,адже навчання чекає на неї. Ще трішки потрібно попрацювати і канікули.

Вона вийшла з маршрутки і знову її зустрічав Орест.

• Привіт. Не замерзла? Давай тобі допоможу з сумкою?
• Привіт. Орест, я ж тобі сказала, щоб ти даремно не витрачав на мене час, бо нічого не вийде.
• Я ж тобі і нічого не пропоную. Просто хочу допомогти і піднести тобі сумку. Хіба це заборонено, я ж джентльмен.

Він щиро посміхнувся і взяв її сумку. Маргарита не могла нічого вдіяти, бо сенсу йому щось доказувати не було. Біля кімнати вона подякувала і забрала речі.

• Пустиш чаю попити, бо я так замерз? – поглянув з хитринкою в очах на дівчину Орест.
• Заходь! – промовила вона. Потрібно ж було якось йому віддячити.

Хлопець зайшов і привітався. В кімнаті була лише Оля. Дівчина не чекала на такого гостя. Тож, швидко привела себе в порядок і поставила чайник.

• Олю, привіт. Ти ж пам’ятаєш Ореста? – поглянула на приголомшену подругу Маргарита.
• Так. Привіт, Орест.
• Привіт.
• Присідай за стіл. Зараз я перевдягнуся і приготую чай – промовила Маргарита.

Дівчина вийшла на коридор і у неї задзвонив телефон. Орест скористався моментом і підняв слухавку.

• Алло, Маргаритко, привіт. Як ти? – почувся Романа голос.
• Привіт. А її немає, вона вийшла.
• А з ким я розмовляю? – здивувався Роман.
• Я – Орест, хлопець Маргарити.

Він кинув слухавку. Роман метався по бліндажу і не міг знайти собі місця. Як вона могла? Він не міг повірити, що вона зрадила їхнє кохання. В цей момент ввійшов Сергій Петрович. Він помітив, що Роман змінився на обличчі.

• Щось трапилося? – запитав він.
• Та нічого.
• Я ж бачу, що щось не так. Щось з батьками чи бабусею?
• Ні. Ось телефонував до Маргарити, а телефон підняв якийсь Орест, сказав що її хлопець.
• Дивно, я з Іриною вчора розмовляв і вона мені нічого не говорила про нього. Ти, головне не хвилюйся, я пізніше наберу Ірину і в неї запитаю. Вона повинна знати правду. А ти збирайся на чергування і нічого не накручуй.

Роман одягнув каску, бронежилет і вийшов на місце чергування. Сьогодні вдень обстрілів було мало, тож яка буде ніч ніхто не міг прогнозувати. На війні головне ні на що не відволікатися, бо якщо щось прогавиш – тебе вже може не бути. Тож, Роман намагався не думати про Маргариту і вправно виконувати завдання.

Оля подивилася на Ореста.

• Навіщо ти це зробив? Це ж був її хлопець! – сердито промовила вона.
• Він далеко, а я тут. Навіщо чекати того, хто може не повернутися. А вона мені дуже сильно подобається. Тож, я маю шанс.
• Не ти повинен вирішувати з ким їй бути. Ти навіть уявити собі не можеш, як він зараз там почувається. Він захищає і тебе сидячи в холодному окопі, щоб ти ходив і насолоджувався життям. А ти…

Оля не договорила. Вона взяла куртку і вийшла з кімнати. Маргарита зустріла її на коридорі.

• Ти куди?
• Хочу подихати свіжим повітрям.