7

Закінчилися канікули і знову школа. Цей рік у Маргарити відповідальний, адже потрібно здавати екзамени. Тому, дівчина вирішила наполегливо працювати, бо до здійснення її мрії вже недалечко.

До школи прибули нові вчителі: історик, математичка та фізкультурник. Школярі були дуже задоволені, адже вже кілька років у школі не було саме таких кадрів, а заміняли їх свої вчителі. Тож, всі були дуже задоволені.

Маргарита поспішала на урок. У руках тримала книжки, які отримала у бібліотеці, коли її зустрів Олег.

• О, привіт! – посміхаючись сказав він, перегородивши їй дорогу. Ці останні тижні перед школою, Маргарита не ходила на дискотеки, бо боялася зустрічі з Олегом. Але в школі вони б всеодно  зустрілися.
• Привіт. Пропусти, будь ласка, бо я запізнююся на урок.
• Ні. – він підійшов до неї ближче і схопив за талію. Хотів поцілувати, але вона відвернулася.

Олегові це не сподобалося, тож він вирішив силою її притиснути і поцілувати. Але, йому цього не вдалося зробити, бо за спиною почув голос.

• Що тут відбувається? – чоловік підійшов до них і своєю рукою вивільнив Маргариту. Олег почервонів і вибачившись пішов до класу.

Маргарита поглянула на свого рятівника. Високий, русявий чоловік дивився на неї. Років йому було до 40. Приємні риси обличчя та щира посмішка.

• Дякую!- все, що могла в той момент промовити дівчина.
• Немає за що. З якого ти класу?- він щиро до неї посміхнувся.
• З 9-го.
• Дуже добре, от ти мене і проведеш до свого класу. У вас ж історія?
• Так.
• А я - ваш новий вчитель Сергій Петрович. А тебе як звуть?
• Маргарита Герасемчук.

Маргарита повела вчителя до класу. Коли вони зайшли, діти встали і привіталися. Дівчина сіла за свою парту і розпочався урок.

Після його закінчення, діти підійшли до вчителя. Їм він настільки сподобався, що вже після першої зустрічі його не хотілося відпускати. Але, Сергій Петрович їх заспокоїв і розповів, що тепер вони з ними будуть частіше зустрічатися, адже він буде їхнім класним керівником, бо попередня вчителька розрахувалася і пішла на пенсію. Тому, діти дуже зраділи такій новині.

І розпочалося навчання. Кожен день був наповнений чимось особливим і цікавим. Сергій Петрович намагався зацікавлювати учнів до навчання, а особливо до свого предмета. Адже, як говорив він: «Хто не знає історії свого народу – у того немає майбутнього».

Маргарита намагалася уникати Олега. Хоча, він за нею спостерігав. Юля розповіла їй, що Олег хоче завершити те, що не встиг. Тому, дівчина боялася, щоб він їй нічого не заподіяв. Коли закінчувалися уроки, вона швидко забирала свої речі і йшла додому. Але, одного разу вона була черговою і тому залишилася прибирати клас. Юлі в школі не було, тому вона сама замітала і мила підлогу у класі.

Олег підійшов непомітно і зачинив за собою двері.

• Допомогти? – промовив він.

Маргарита від несподіванки повернулася. Побачивши його, мурашки побігли по всьому тілу.

• Дякую, але я сама впораюся. – вона далі робила вигляд, що прибирає. Він підійшов до неї і обернувши до себе прижав її до стіни.
• Відпусти! – сказала вона. – Інакше, я закричу.
• Кричи! – посміхнувся він. – Тебе вже ніхто не почує, бо всі пішли додому, а поки прибиральниці підійдуть, то я вже отримаю своє.

Олег тримав її руки. Маргарита намагалася вирватися, але у неї ніяк не виходило, бо хлопець дуже сильно тримав її. Вона закричала. Але допомоги не було. Коли вже ситуація здавалося б була безнадійною і хлопець майже домігся свого, двері відчинилися і зайшов Сергій Петрович.

Підбігши до них, він швидко відтягнув хлопця від заплаканої Маргарити. Олег злякався і чимдуж чкурнув з класу. Сергій Петрович вирішив розібратися з ним завтра, адже такого в школі допускати неможливо. Він підняв дівчину з підлоги і допоміг одягнути светр.

• Ти можеш мені сказати, що тут відбувається? Це твій хлопець?

Маргарита схвильовано поглянула на нього.

• Ні! – обтираючи сльози промовила вона. – Просто, він …. Я…

Дівчина знову почала плакати. Сергій Петрович не знав, як йому правильно поступити, тож вирішив нічого більше в неї не запитувати, а провести додому. Маргарита не заперечувала і вони вийшли зі школи.

Щоб хоч трохи відволікти Маргариту, чоловік вирішив розпочати розмову і запитував про її село, адже сам був не тутешній, далі про сім’ю і так дівчина заспокоїлася. Вони розговорилися, що навіть не помітили, як прийшли додому. Маргарита подякувала вчителю за те, що її не залишив у біді, коли до них вийшла Ірина.

• Доброго дня! – промовила жінка. – Маргарито, щось сталося?

Чоловік підійшов і привітався.

• Доброго дня. Не хвилюйтеся, все добре. Ви напевне Маргаритина мама?
• Так! – схвально відповіла та. – Ірина Дмитрівна. А Ви?
• Ой, вибачте не відрекомендувався. Я Сергій Петрович Гладун, класний керівник Маргарити. Чи можна буде з вами поговорити?