6

Дні змінювалися іншими днями. В селі час пролітав одноманітно, тому молодь жила від суботи до суботи. Майже два тижні минуло, як Роман поїхав додому. Василина дуже сумувала за ним, кожного дня допитуючи сестру, чому він поїхав і не попрощався з нею. Маргарита мовчала, бо не хотіла засмучувати дівчинку, адже вона відчувала свою провину і боялася, що сестра буде на неї дуже сердитися.

Ірина помітила, що Маргарита щось від них приховує. Тому, коли всі полягали спати, вона зайшла до кімнати дівчаток. Василинка вже посопувала у своєму лужечку, а Маргарита накрилася ковдрою і плакала. Жінка підійшла до неї.

• Доню! – тихенько промовила та. – Що сталося? Чому ти плачеш?

Дівчина вилізла зі своєї схованки і поглянула на маму.

• Мамо! Я така дурна. Це ж через мене Роман поїхав.
• Чому, ти так вирішила? Не накручуй себе. Він поїхав, тому що потрібно було вже їхати додому і готуватися до навчання.
• Ні. Він приходив зранку, перед своїм від’їздом, щоб попрощатися. І назвав справжню причину, чому він їде. І це я! Мамо, я ж не знала, що йому так подобаюся, думала, що він жартує. А тут.
• Як ти могла не помітити цього, як ми всі бачили, що ти йому не байдужа. Просто, напевне він тобі не на стільки подобався. Можливо, тобі хтось інший до вподоби?

Маргарита витерла сльози. Вона не знала, чи потрібно мамі розповісти про Олега. Але згадала свою клятву з дитинства, яку вони промовили з мамою.

• Мені дуже подобається Олег.
• Олег..- мама задумалася. - Олег Гриценко? Справді?
• Так.

Жінка не могла підібрати правильно слова, щоб відмовити доньку у своєму виборі. Про цю сім’ю, у селі ходила дурна слава. Мама з татом зловживали алкоголем, якби не їхня бабуся, що проживала з ними, то б Олега і його двох менших сестер вже б давно віддали б до інтернату. Але, старенька жінка намагається доглядати за дітьми, одягає їх, годує. Тому, поки соціальна служба не має ніяких претензій, а як її не стане, то важко буде і уявити, що з ними всіма буде. А що стосується самого Олега, то Ірина майже щодня бачить цього хлопця із сумнівною компанією. Постійно з пивом у руках ще й із цигаркою. На вроду хлопець гарний, але всі шкідливі звички унаслідував від горе-батьків. Тож, вона всіма силами повинна уберегти свою Маргариту від «такого» кавалера.

• Маргарито! Я розумію, що він тобі подобається, але ж не варто так поспішати. Можливо, потрібно краще до нього придивитися! – Ірина намагалася якось м’якше натякнути дівчині на його недоліки.
• Мамо! – зупинила донька жінку. – Не варто зараз про це говорити, я за нього заміж не збираюся. Він лише один раз провів мене додому і все. Тому, поки можеш не хвилюватися.
• Будь обережною з ним, добре? Бо нічого путнього з нього не вийде.

Жінка поцілувала доньку і побажавши солодких снів, пішла до своєї кімнати. Ірина хвилювалася за свою дитини, адже не хотіла, щоб ця повторила її долю. Хоча, Іван не зловживав ніколи алкоголем, коли жив з нею, але дуже часто зраджував. Тому, їй потрібно всіма силами вберегти свою Маргариту від цього залицяльника. А їй так хотілося, щоб вона була з Романом. Він надійний, доброзичливий і майже їй як син. Всі його дуже полюбили за ці роки.

• Що ж я думаю! – перебила свої роздуми жінка. – Їй ж тільки 14. І  справді, їй ще рано заміж, а я собі вже стільки навигадувала.

Ірина посміхнулася і лягла до свого ліжка.

Знову субота. Маргарита дуже хотіла піти на дискотеку, адже знову чекала зустрічі з Олегом. Минулих вихідних він не приходив до клубу. Дівчина засмутилася, коли побачила, що його не було. Тож, сьогодні одягаючи свою міні-спідницю, всіма думками линула до нього.

Дівчата, як завжди прийшли вчасно і всі разом попрямували на дискотеку.

• Роман тобі не телефонував? – запитала Юлька. Коли хлопець поїхав, Юлька дуже засмутилася, адже він їй неабияк сподобався. Вона не розуміла причину його швидкого від’їзду. Маргарита нічого не розповідала, тому Юлька нічого в неї більше і не запитувала.

Дівчата зайшли в середину. Людей було багато і Маргарита знову ж таки почала у натовпі шукати Олега. Їй не прийшлося довго його відшукувати, адже цього разу він сам підійшов до неї.

• Привіт, красуне! – обійнявши її за талію промовив він. Від хлопця дуже тхнуло алкоголем. – Потанцюємо?

Маргарита погодилася і вони пішли танцювати. Пісня закінчилася танцю, хлопець знову потягнув її за приміщення клубу. Він почав її цілувати. Спочатку ці поцілунки їй подобалися, але потім хлопець почав вимагати більшого. Його руки сковзнули до її груди, а потім він опустився нижче і почав піднімати їй спідницю. Дівчина злякалася і намагалася його відштовхнути. Це його дуже розізлило.

• Чого ламаєшся? – вигукував він. – Сама ж цього хочеш. Якби не хотіла, то б не бігала за мною. І він знову сильно притис її до себе.

Вона хотіла закричати, але він закрив її рот своєю рукою і почав розстібати ремінь на своїх штанях. В цей момент, Маргарита вкусила його за руку і побігла. Він за нею. Дівчина мчала так швидко, що здавалося не відчуває землі під своїми ногами. Оглянувшись, вона помітила, що відірвалася, але бігти не перестала. Діставшись до свого будинку, вона забігла на подвір’я і тільки тоді змогла перевести дух. Вона не плакала, адже сліз не було, лише страх і шок, охопив її. Маргарита навіть не помітила, що стоїть без взуття. Де вона його загубила, просто не пам’ятала. Тихенько прокравшись до ванної кімнати, вона поглянула на себе в дзеркало. Відображення їй не сподобалося, а навпаки вжахнуло. Волосся розтріпане, макіяж розтерся по обличчі, спідниця порвана. Жах! Одне, що її тільки тішило у цій ситуації, що її ніхто з рідних  не побачив. Тому, намагалася швиденько привести себе в порядок і піти спати. Вмившись, вона одягнула піжаму. Тільки тоді, коли вона вже була у своєму ліжку, почала розуміти, у якій небезпеці перебувала. Не таким вона уявляла кохання і її перший раз. Їй стало гидко від однієї думки, що Олег міг би з нею зробити. Сльози почали капати з її очей. Сьогодні вона твердо вирішила, що більше ніколи не буде зустрічатися з Олегом. Правду їй говорила мама, застерігаючи від нього. Адже, недаремно є прислів’я у народі: «…Який батько, такий й син». І це справді про нього.