Епілог

— Боги, Джофрі! Весілля вже за кілька годин, а солодощі для кенді бару ще не готові! — Мегс бігала по кухні, не знаючи за що хапатися в першу чергу. — Лінар з Варею мене з'їдять!

Я здавлено розсміявся і відліпився від стіни, яку підпирав останні пів години. Впіймавши її, коли вона пробігала повз, притиснув до себе. 

— Заспокойся. До весілля ще чотири години. У тебе вже майже все готово.

— Але… — дівчина пискнула, намагаючись звільнитися. — Це ж весілля Лінара! Мені здається того мало…

Я закотив очі, тихо пирхнувши. Ми повернулися у місто через тиждень після тієї ночі. Оскільки там не працювали телефони, повідомлення принесла вовчиця моєї матері. Мегс майже відразу кинулася до пані Офелії щоб розпланувати весільний торт та десерти. Я ще не бачив свою колишню начальницю у такій паніці. Виявляється їй ледь вдалося вмовити Лінара влаштувати святкування. Той хотів тихенько розписатися та втекти зі своєю відьмою на медовий місяць.

В холодильнику вже стояв великий триповерховий торт, прикрашений сердечками та квітами.

— Не хвилюйся, — ніжно усміхнувся я, стираючи пальцем сліди чогось білого з її щоки. — Все буде чудово.

Вона невпевнено посміхнулася, але все ж відступила від мене на крок.

— Дякую, — дівчина роззирнулася. — Зроби собі каву, а я продовжу з десертами.

Я кивнув, не ставши її більше затримувати. 

* * *

​— Я ж казав, треба було просто розписатися і гайнути на острови, — бурчав Лінар, нервово поправляючи і без того ідеальний комірець білосніжної сорочки. — Навіщо стільки людей? Половину цих родичів я бачу вперше в житті. І ці квіти… їх занадто багато.

​Я стояв поруч, ледь стримуючи посмішку. Колишній бос зараз нагадував наляканого школяра. За його показушним невдоволенням ховалося таке шалене хвилювання, що я відчував його навіть без емпатичних артефактів.

​— Дихай, Лінаре. Це просто весілля, — поплескав я його по плечу.

​Але в цю мить заграла музика, і Лінар забув, як дихати взагалі. Гості стихли. У кінці проходу з'явилася Варя. Вона не стала одягати класичну білу сукню. На ній була приголомшлива сукня глибокого смарагдового кольору. Вогняно-руде волосся було елегантно підняте у високу зачіску, відкриваючи тонку шию та плечі. 

​Лінар стояв хапаючи ротом повітря, дивлячись на майбутню дружину так ніби вона була для нього цілим Всесвітом. Від цього видовища у мене чомусь защеміло в грудях.

​У першому ряду голосно схлипнула пані Офелія. Богиня кохання зворушливо витирала сльози мереживною хустинкою. Поруч із нею сидів довговолосий чоловік у парадному камзолі. Король м'яко приобіймав дружину за плечі. Трохи далі сиділа мати Варі — старша версія своєї доньки.

 ​Коли офіційна частина закінчилася і гості перемістилися до банкетної зали, масштаб свята розкрився на повну. Столи ломилися від страв, ігристе лилося рікою, а в центрі уваги опинився розкішний триповерховий торт.

​Я стояв біля стіни з келихом шампанського, спостерігаючи за Мегс. Вона світилася від щастя. Її торт викликав справжній фурор. Десерти з таць розліталися так швидко, що вона ледь встигала задоволено зітхати. Помітивши мій погляд, вона підійшла ближче і з полегшенням притулилася до мого плеча.

​— Здається, їм подобається, — прошепотіла вона, відпиваючи зі свого келиха.

​— Я ж казав, що ти найкраща, — відповів я, ніжно цілуючи її у скроню.

​Мій погляд ковзнув залом і зупинився на мармуровій колоні біля виходу на терасу. Там, ховаючись від натовпу (хоча й не дуже вдало), Лінар та Варя цілувалися. 

​— Які ж вони гарні, — посміхнулася Мегс, простеживши за моїм поглядом.

​— А то, — раптом пролунав знайомий голос просто в нас за спиною.

​Ми з Мегс здригнулися і обернулися. Пані Офелія стояла поруч, тримаючи в руках тарілочку з двома тістечками. Її очі хитро блищали. Вона перевела погляд з моєї руки, яка по-хазяйськи лежала на талії Мегс, на наші обличчя.

​— Що ж, мій син нарешті прилаштований, — Богиня кохання змовницьки примружилася. — А тепер скажіть-но мені, любі мої… Ви коли вже?

​Ми з Мегс перезирнулися та не змовляючись пирснули зі сміху.