Розділ 2. Любовна рутина

​— Ось тут я працюю. А тут твоє місце, — я вказав на вільний стіл біля вікна, який до цього слугував нам з Лінаром складом для коробок з листами. 

​Мій кабінет разюче відрізнявся від кабінету Офелії. Ніякого оксамиту, золота та запахів парфумів. Тут панував мінімалізм: кремові стіни, зручні крісла та столи, сучасні монітори та величезне дзеркало на всю стіну. Лінар дзеркало обожнював, бо у ньому цілковито поміщалося його Его. Мене ж воно дратувало, бо відображало геть не те що хотілося бачити. Цілими днями я сидів, дивлячись на своє безрадісне обличчя. 

Стук підборів швидко привів мене до тями, нагадуючи, що я тут не сам. Олівія обережно опустилася на крісло, розгладжуючи складки сукні. 

​— Гарно, — тихо сказала вона. Впіймавши мій недовірливий погляд, додала: — Справді. Відразу надихає працювати. Яке моє перше завдання?

Дивлячись на її палаючий азартом погляд, я лиш похитав головою.

«Не встигла прийти, відразу хоче працювати. Якась ненормальна» — без тіні невдоволення подумав я. У нас рідко хто сідав за роботу не випивши кави та не обговоривши плітки.  

— Зараз подивимося, — подарувавши дівчині посмішку, я підійшов до шафи, та задумливо подивився на наклейки на полицях.

«Що ж тобі дати?»

Перевівши погляд, побачив на своєму столі стос паперів висотою з лікоть.

— Твоє перше завдання! — просяяв я. — Це ще не опрацьовані заявки на «Термінове втручання» на цей тиждень, — піднявши їх, переніс до дівчини, грюкнувши на стіл. — Їх треба відсортувати.

Від різкого звуку Олівія ледь здригнулася.

— За яким принципом? — діловито спитала вона, беручи до рук верхній аркуш.

— На три купки: перша «Безперспективні» — це, наприклад, якщо хтось хоче закохати у себе рок-зірку чи відомого актора. Або взагалі клінічний випадок — персонажа з мультика.

Дівчина хихотнула.

— Друга «Невпевнені» — це ті, що дуже бояться визнати свої почуття та часто тікають, якщо не встигнути дати їм потрібний поштовх. І третя «Фальстарт» — це ті кого треба вчасно зупинити, поки вони не налякали потенційного партнера.

— Ось, — радісно вигукнула. — Аманда та Робін тільки що познайомилися, але вона вже розпланувала їхнє подружнє життя… аж до старості? — брови дівчини полізли на чоло. — Це вже перебір.

— Так. Тому ними займається окремий відділ. Можеш починати. Якщо буде щось не зрозуміло, питай.

Я очікував побачити в її очах паніку, чи хоча б хвилювання. Зазвичай новачки у перший час губляться. Але Олівія лише кивнула, витягла з сумочки тонкі окуляри в золотій оправі й мовчки взялася за роботу.

​«Ну-ну, — подумав я, сідаючи за свій комп'ютер. — Подивимось, на скільки тебе вистачить. Тут роботи години на дві, не менше».

​Я відкусив шматок ще теплої булочки з корицею, примружившись від задоволення. Мегс перевершила сама себе. Діставши з ящика кухоль, перелив туди каву зі стаканчика. Я так робив завжди. Так він зберігав напій гарячим трохи довше, особливо, якщо не відразу вдавалося випити. 

Кутики моїх губ проти волі поповзли вгору. Скільки разів дивився на кухоль, стільки по дурному посміхався, бо на ньому було написано в рамці «ВАШЕ ФОТО, НАДПИС ЧИ ДИЗАЙН». Хотів би побачити очі того, хто приймав це замовлення у Мегс.   

Поки я насолоджувався сніданком, завантажуючи базу даних, у кімнаті панувала тиша, яку порушувало лише шурхотіння паперу.

Минуло пів години. Я саме допивав каву та закінчив звіряти графік сумісності для пари гном та ельфійка (вони на диво ідеально підходили одне одному за рівнем спільного бачення прекрасного та жертовності), коли Олівія озвалася. 

​— Я закінчила, Джофрі.

​Я ледь не похлинувся кавою.

​— Вже? Ти впевнена? Там понад сотня заявок. Ти читала уважно?

​— Так, — вона спокійно склала руки на столі. — Я також дозволила собі зробити кольорові закладки для пріоритетних справ у кожній стопці. 

​Я підвівся, намагаючись приховати скепсис, і підійшов до її столу. Взяв навмання кілька анкет зі стосу «Безперспективні».

«Заявка від Лесі, 35 років. Рівень англійської: beginer. Хоче закохати в себе Джонні Деппа». Правильно.

Взяв із «Невпевнених». «Принцеса закрилася у вежі та ридає другу добу. Причина конфлікту: лицар сказав, що вона сестра його короля і він не сміє претендувати ні на що більше»

«Гарна була б пара. І король наче любить свою сестру. Це вже друга заявка від них. Тут допоможе тільки якась невеличка біда: приліт дракона, падіння з коня, хвороба. Вони завжди після такого ламаються та біжать освідчуватися у своїх почуттях. Може наша пані Офелія організує їм дракона? Щоб нарешті перестали бігати із закритими очима один від одного»   

​Я переглянув ще кілька. Жодної помилки. Більше того, вона дійсно відмітила червоним ті, де втручання потрібне негайно, інакше момент буде втрачено. Я витрачав на таке сортування пів ранку, проклинаючи все на світі, а вона впоралася, поки я доїдав булку.

​— Вражає, — чесно визнав я, повертаючи папери на стіл. — Гаразд, тест пройдено. Готова до справжньої роботи?

​Очі Олівії засяяли.

​— Ми будемо стріляти?

​— Ні, — розсміявся я, сідаючи назад у крісло. — Стріляти — це не до нас. Ми будемо займатися тим, що рятує світ від розбитих сердець частіше, ніж стріли.

​Я переслав їй файл на пошту.

​— Відкрий базу «Реєстр сумісності». Твоє завдання — моніторинг помилкових сполучень.

​— Це як? — вона нахмурилась, вдивляючись у таблиці на екрані.

​— Дивись. Система автоматично з’єднує людей, якщо їхні коефіцієнти збігаються. Але алгоритми іноді глючать. Наприклад, система бачить, що обидва суб'єкти люблять довгі прогулянки та класичну музику. І з’єднує їх. Але вона не враховує, що один із них — сова, а інший — жайворонок. Коли одному хочеться гуляти, інший хоче тільки виспатися. 

​— Оу… — прошепотіла Олівія.

​— Саме так. Твоє завдання — вишукувати такі «технічні баги». Перевіряй графіки сну, алергії та життєві цілі. Якщо бачиш конфлікт понад 60%  став позначку «Ручна перевірка». Впораєшся?