Глава 2

Черговий робочий день,  я заповнювала важливі документи  коли до мене заговорила Люда. Вона сиділа неподалік від мене. - Марічко ходімо на обід разом, я знаю гарне місце неподалік від компанії.

Я посміхнулася і відповіла: - Добре. - ми з Людой іноді  разом збираємося в кафе посидіти на обідній перерві.

- Маріє, занесіть мені термінові документи на підпис. - пролунав голос мого начальника з автовідповідача.

- Зараз Антоне Павловичу! - відповіла я йому у відповідь та взявши потрібні документи пішла до його кабінету. - Антоне Павловичу, ось документи.

- Так, дякую.

Віддавши документи я направилася до виходу.

- Маріє, зачекайте будь ласка. - зупинив мене він.

- Ще щось потрібно? - запитала я.

Він намагався щось сказати, але чомусь передумав. - Ні, можете йти. Зараз обідня перерва, не хочу вас затримувати. - відповів він глянувши на годинник що весів на стіні. 

- Добре, я тоді піду. - пожавши плечима, я пішла до Люди щоб разом піти до кафе на обід.

Обідня перерва в нас була одну годину, але цього було достатньо щоб встигнути, тому біля нашої компанії було чимало кав'ярень та ресторанів.

Пообідавши ми знову пішли працювати. 

Вже сутиніло, я закінчувала працювати, зібравши речі я помітила що в кабінеті начальника ще досі світить світло. Я пішла до нього щоб сказати що я вже йду додому.

- Антоне Павловичу, я вже піду. - сказала я йому.

Він сидів за своїм робочим столом працюючи за комп'ютером. Я навіть не помітила, що почала його розглядати. Через чорний піджак та білу сорочку були помітні мускулатурні форми через, що було зрозуміло, що він постійно займається спортом, очі в нього були блакитного кольору, та чорне волосся. На мить мені промайнула думка, що він дуже гарний, але я вчасно відкинула ці непотрібні для мене думки.

Приїхавши до своєї квартири, вже знаючи, що вдома вже хазяйнує Єва, не стала доставати ключі з сумки від квартири. 

На кухні Єва готує вечерю. 

- Привіт. - привіталася я обійнявши подругу.

- Привіт, Марічко. Зараз буде готова вечеря ти якраз вчасно. Розповідай, як робота?

- Як завжди, нічого нового. В тебе як? - запитала я в неї.

- Теж, як завжди. - сказала вона потупивши погляд в тарілку з їжею. - мені здається, що вона хоче мені щось сказати, але чомусь мовчить.

- Ти щось хочеш мені сказати? - запитала я.

- Я хочу щоб ти пішла на побачення в сліпу. 

- Що? - здивовано запитала я, не в захваті від цієї ідеї. - Нізащо.

- Ну, будь ласка. Я тобі хочу лише всього найкращого. Якщо знайдеш нового чоловіка, тоді тобі стане набагато краще. - продовжила вона.

- Нізащо, я ж тобі говорила, що закохуватися я більше не збираюся.

- Його звати Антон, він один з моїх постійних клієнтів. Він гарний чоловік, і характер в нього спокійний. На мою думку він тобі добре підходить. - зовсім мене не чула Єва.

Схоже, що вона так просто не заспокоїться. Доведеться погодитися, а там просто  вигадаю щоб зникнути з того побачення, і все.

Вітаю читачу, буду рада вподобайкам та підпискі )))

Кіра❤️