7

- Марат, якого чорта ти тягнеш? - У мене вже не вистачало ні нервів, ні сил терпіти це мовчання хлопця. Спочатку він нічого не відповів мені, коли ми розмовляли на вулиці, потім ледве не силоміць затягнув у свою машину мотивуючи тим, що не варто привертати зайвої уваги, а зараз їде кудись і ні слова не вимовляє зі своїх вуст. Вирішив випробувати мене на витривалість? Ось тут друг помилився, адже це явно не час перевіряти мої нерви на міцність, бо вони розхитані, як той гнилий зуб у роті, від якого вже давно варто позбутися.

- Що таке? - Таке враження, що він хоче від мене відкараскатися, як від надокучливої мухи, яка заважає йому зосередитися на нагальних проблемах.

- Що означає варто почати спочатку? - Мою голову ніяк не покидає це питання, бо взагалі не маю хоч якоїсь відповіді на нього, тож не соромлюся та напряму запитую в Марата.

- Весілля. Його варто скасувати, - попри те, що холодний розрахунок говорить, що чоловік має рацію, що це справді варто зробити, мій мозок тільки зараз починає все аналізувати... Весілля, котре мало відбутися післязавтра, потрібно скасувати... Подія, до якої ми з Богданом так довго готувалися, обговорювали її, вирішували, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації... Все це наразі перекреслюється величезним жирним хрестом. Всі наші плани з коханим летять до біса... - Богда точно не зможе відновитися до післязавтра.

Марат наразі та людина, яку я дуже сильно потребую. Адже чоловік по поличках розкладає ту інформацію, яка наразі в мене перемішалася в одну купу і там такий гармидер, що не зрозуміло за що варто братися та з якої сторони підійти.

- Це ж стільки гостей..., - я витріщаюся перед собою у вітрове скло автомобіля й прикидаю скільком людям варто подзвонити, написати, попередити... І все це в той час, коли мій коханий лежить в лікарні в дуже кепському стані. Як я зможу адекватно спілкуватися з людьми та повідомляти їм цю не надто добру новину щодо весілля, в ту мить, коли моя улюблена людина буде спарингуватися зі смертю за шанс жити на цьому світі... 

- Я попрошу Марго, вона тобі в цьому допоможе, - Марат схоже бачить, в якому ступорі я знаходжуся, тому відразу запевняє, що не залишить мене в цій біді наодинці.

- Марго? - Повертаюся до друга і нетямуще на нього витріщаюся. Це ще хто така? Яка ще Марго? В нього ж якийсь тиждень тому була якась Варвара чи то Вероніка... Один чорт її знає хто то така була, але ж точно була, ми ще всі разом ходили вечеряти. Марат запевняв мене і Богдана, що ця дівчина на букву "В" його без п'яти хвилин дружина, тому варто "дружити сім'ями". Схоже надружилися вже...

- Так, моя дівчина. Я привезу її до тебе і ви вже разом з нею розв'яжете питання щодо гостей. А я тим часом буду добиватися зустрічі з Богданом, - о, це вже цікавіше, бо мені плювати, хто там нова пасія у чоловіка, мені головне зараз зайнятися своїм коханим.

- Як думаєш у тебе вийде цього добитися? - Я то побачила нареченого, прекрасно бачила в якому стані він знаходиться, але хотілося б хоч підійти до нього, доторкнутися, поцілувати... Посидіти хоча б просто біля нього пару хвилин, і це вже було б супер в цій критичній ситуації.

- Дуже сильно постараюся, повір мені, - і я вірила, в цьому питанні я довіряла Маратові на всі сто, ні навіть на двісті відсотків, заради друга він розіб'ється в коржик, - тим паче варто вияснити, звідки ноги ростуть в цій аварії... Поки що все дуже туманно...

- Зачекай..., - я поки що кепсько встигала за думками чоловіка, бо ще була явно не налаштована розв'язувати такі надзвичайні завдання для мого мозку, - ти хочеш сказати, що..., - чорт, я навіть промовити цього не можу, це виглядає настільки дико, що на голову не налазить... - Що батьки Богдана...

От не можу вимовити цього в голос, не можу промовити, що це батьки Богдана підлаштували цю аварію, щоб... Що? Щоб зірвати наші з ним плани? Щоб не дати рідному синові вийти за невигідну для них невістку? Зіпсувати наше щастя і побудувати на цьому згарищі свій бізнес та його розширити?

- Знаючи цих двох покидьків, я б і цього варіанту не відкидав...

Марат прочитав моє німе питання в моїх очах і виголосив те, на що я не була здатна... Я навіть вимовити це не змогла, а люди могли таке вчинити... Стосовно свого рідного сина...

***

- Ліє! Ліє! Агов! Прокинься! - Перед моїми очима виникають пальці, які починають клацати та вертати мене в цей світ Божий.

- Га? Що? - Повертаюся в ту сторону, де сидить володар цих пальців, і бачу занепокоєне обличчя Марата, який вже вдруге за такий короткий проміжок часу приводить мене до тями.

- Можливо тобі варто звернутися до лікаря? - Знаючи цього товариша, то можна подумати, що він наразі жартує коли говорить про ескулапа, але на обличчі чоловіка немає навіть натяку на посмішку. Та і взагалі - я ніколи не бачила Марата таким схвильованим і збентеженим, завжди впевнений в собі й навіть дещо самозакоханий у самого себе Марат, тепер відкривається для мене з іншої сторони. Я б сказала з якоїсь більш людяної сторони, яка приземлена до звичайного світу. 

- Ні, звичайно ні, навіщо мені це потрібно? - Даю собі морального ляпаса, щоб прийти до тями та розвіяти сумніви друга Богдана, що зі мною все гаразд, а то й справді зараз повезе в лікарню, де будуть зі мною поводитися, як з божевільною. І замість того, щоб допомогти моєму улюбленому, мене саму доведеться провідувати з величезною купою фруктів. Для моїх розхитаних мізків.

- Ліє, зберися давай, ти наразі потрібна Богдану як ніколи, більшою мірою все залежить наразі від тебе, - після цих слів мені стає дещо соромно, як дитині, котра наробила халепи, але яка вже не може нічого відмотати назад. І справді, мій коханий потребує в цей момент нашого життя мене чи не найбільше за той час, як ми знаємо одне одного. Це звичайно супер, коли все йде гладко і без проблем, але кохання і міцність відносин проявляються саме тоді, коли таке враження весь світ проти вашої пари. Коли здається, що гірше вже бути не може, а на горизонті виникають ще більші проблеми, ось тоді мають проявлятися справжні й щирі відносини.