4

Я була вся як на голках, і до того ж їх було настільки багато, що здавалося вони впираються в кожнісіньку частину мого тіла та завдають настільки болючих ран, що вони залишаться зі мною назавжди, як згадка про цей жахливий день. Так, мати Богдана жива судячи зі слів коханого, але що це за дивні слова він вимовив, а потім взагалі відімкнув мобільний? Чому він так вчинив? Що це було та навіщо? Питань було стільки, що голова йшла обертом, а всередині все так кипіло й бурлило, що довелося прийняти добряче горстку таблеток, щоб хоч трішки позбавитися від цього стану. Щоб хоч трішки прийти до тями.

Я сиділа над своїм телефоном і таке враження, ніби молилася, щоб Богдан увімкнув свій гаджет. Для мене наразі було найголовніше подзвонити до нього та дізнатися, що трапилося. Що змусило його таке промовити й чому він так дивно поводиться. Мені вже було не до приготування їжі, ні до розмов з матір'ю, мені необхідно було добитися правди від коханого, бо точно щось пішло не так...  Щось сталося... Але от ЩО???

І в якийсь момент таке враження вищі сили наді мною зжалилися і я помітила, як на екрані мобільного висвітилося повідомлення щодо того, що "коханий" знову на зв'язку. Не втрачаючи ні секунди я набрала до Богдана, щоб прояснити ситуацію та нарешті видихнути з полегшенням. Скоріш за все, я просто не правильно сприйняла його слова, мій мозок працював в не правильному річищі й тому я хибно витлумачила зміст його послання.

- Так, я вас слухаю, - але бажаного полегшення не відбулося, адже на іншому кінці дроту прийняли виклик, як я того і бажала, але це був не Богдан. Не мій улюблений, ні, а якась дівчина...

Невже... Невже у Богдана є інша? Невже він має дівчину, з якою у нього відносини? Він весь цей час вів подвійну гру, а тепер визначився з ким хоче продовжити відносини та... це не я?

- Ти хто така? - Можливо це звучало грубо та порушувало хоч якісь етикети спілкування, але наразі мені було так глибоко чхати на якісь правила та закони, що я навіть була готова стиснути руки на шиї цієї... Кого? Коханки? Так виходить?

- Медсестра, а ви хто така? - Ну й нахаба! Мало того, що хоче зіпсувати мої відносини з Богданом, так ще й вистачає нахабності брати його мобільний та відкрито так спілкуватися з нареченою цього чоловіка? Без пару днів дружиною?

- Наречена власника того телефону, по якому ти зараз говориш, - нехай все знає! Правда можливо вона і так знає про моє існування та її все влаштовує, але заявити це в голос зайвим не буде. Отже, медсестра? Захотілося пограти в такі рольові ігри, так, Богданчику? Розмірковую в такому річищі й сама не вірю в те, що це можливо. Адже він стільки разів визнавався мені в коханні, говорив стільки приємних слів, та я і сама бачила по чоловіку, що він безперечно любить мене, а тепер... Що? Пройшло кохання, зав'яли помідори? І як давно?

- Ооо супер, - завзято промовляє дівчина, начебто неймовірно щаслива почути саме мій голос в динаміку телефону. Невже хоче наговорити мені всякого лайна про те, що Богдан тепер тільки її й мені варто забрати від нього свої руки та все інше й не заважати їхньому щастю?

- Що значить "супер"? Що може бути "супер" в цій ситуації? - Не стримуюся та починаю гарчати, бо вона мене бісить! Якого чорта супер? Супер для кого? Для неї? Для тієї, яка скочила в чуже ліжко й забрала собі чужого чоловіка? Це вона має на увазі супер?

- Я якраз збиралася подзвонити комусь з рідних чи то знайомих власника цього телефону, а ви випередили мене.

- Тобто? А навіщо ви збиралися подзвонити комусь з рідних чи то знайомих власника цього телефону? - Як папуга повторяю за дівчиною, бо це наразі єдине, що я можу зробити. Мозок взагалі відмовляється працювати й хоч якось функціонувати в логічному річищі.

- Попередити, що дана людина наразі знаходиться в лікарні, в реанімації. Ви б могли під'їхати найближчим часом?

Усвідомлюю, що маю відповісти на запитання сестри, дізнатися адресу, по якій варто приїхати чи хоча б взагалі щось, що проллє світло на те, що трапилося. Але язик приклеївся до піднебіння, а тіло перетворилося в камінь... Цього не може бути... Ні, не може... Не має такого трапитися... Ні...

- Ваш знайомий чи то родич втрапив у аварію, і наразі знаходиться в дуже критичному стані...

***

Як же мені сильно хотілося нагримати на водія таксі та напоумити його гнати швидше, бо мені здавалося, що ми плетемося як черепахи по дорозі, а кожна секунда віддалік від Богдана зменшує шанси побачити його живим... Та все ж варто було вмикати й холодний розрахунок в цій ситуації й усвідомити, що якщо я зараз потраплю в дорожньо транспорту пригоду, то це затримає мене на шляху до нареченого, а якщо ще й аварія виявиться не просто аварією, а чимось гіршим, то... Тоді вже я точно не побачу кохання мого життя.

Тільки автомобіль зупинився неподалік лікарні, в якій мав перебувати Богдан, як я вилетіла з нього кулею перед цим кинувши на переднє сидіння оплату за проїзд. Нехай вибачить водій, але мені було наразі не до сантиментів, тим паче я залишила йому добряче на чай, тож думаю чоловік пробачить такій нахабній дівчині.

- Агов, ви куди? - Я не бачила перешкод на своєму шляху, коли ввірвалася в медичний заклад, помітила тільки сходи, які вели кудись наверх, тож мені здалося не було сенсу затримуватися у вестибюлі та варто було бігти туди, де мав лежати мій наречений. Але хтось був проти моїх намірів, і цей хтось виявився молодою жінкою, а точніше певно дівчиною років так двадцять п'яти чи й то менше, яка не дала мені торувати свій шлях далі. В невідомому напрямку.

- Я... цей... той... ну як воно..., - мій мозок працював тільки в одному напрямку - якомога скоріше знайти Богдана і зробити все так, щоб йому стало краще. Так, це повнісінька маячна, бо я не Господь Бог і навіть не якась чаклунка, яка може поставити на ноги, але мені чомусь здавалося, що варто коханому тільки на мене поглянути або ж відчути поряд мою персону, як сила нашого кохання його зцілить і ми вже сьогодні підемо додому разом. Фантазерка? Безперечно, але я не могла досі повірити в те, що з моєю коханою людиною трапилося таке горе, і зараз я знаходжуся в реальності, а не в якомусь кошмарному сні.