1

- То ця сукня краще, ніж минула? - Розглядаю себе в дзеркалі примірювальної кабінки, але Богдан все не дає мені цим серйозно зайнятися та зіставити плюси та мінуси різних моделей, а своїми дотиками та діями вивітрює всі думки щодо підготовки до весілля. Нашого, на секундочку, весілля, а коханий схоже не надає особливого значення цим приготуванням.

- Краще, - наречений буквально на секунду відривається від моєї шиї, яку він покривав поцілунками, і вже наступної миті починає тероризувати мої губи. Та так жадібно та наполегливо, що боюся консультанти цього магазину скоро можуть почути дуже цікаві звуки. Солодкого характеру...

- Чи минула була гарніша? - Легенько, але з натиском відштовхую улюбленого від себе, бо справді не хочу довести примірку сукні до розпусти. Тим паче тут навколо знаходяться камери, і щось мені підказує, що на нашому весіллі багато хто буде на нас споглядати з подивом й зацікавленістю, адже ці пікантні відео розмістять на відомих відеоресурсах...

- Гарніша, - знову одне слово з вуст цієї людини, яка являється для мене всім та навіть більше, і вкотре моє тіло всипається поцілунками, які стають все гарячіше та відвертіше. Я навіть відчуваю, як все тіло починає тремтіти, а в цій кабінці стає все менше і менше повітря, тому що так жарко, що прямо не можу...

- Гей, тобі все одно на те, в чому я буду одягнута на нашому весіллі? - Збираю всі свої наявні сили в кулак та стримую емоції, які вже з секунди на секунду можуть накрити мене з головою, а якщо вони мене накриють (Богдан вже на майже на острові насолоди), то ми точно зазнаємо невдачі. В плані нашого завдання вибрати весільну сукню для мене. І я хоч завжди підтримую свого нареченого в таких пустощах, для нас обох це неймовірне задоволення, але, агов, післязавтра вже урочистість, куди ще відтягувати обрання одного з головних атрибутів цього дня?

- Чесно? - Все ж таки коханий бачить, що я не здамся йому зараз, в цю мить, тож бере себе в руки та робить пів кроку назад, від чого мені стає трішки легше мислити. Адже коли він поруч, то все про що я можу думати це тільки про нього, його тіло, губи, почуття...

- Ну звичайно чесно, - ставлю руки в боки та вдаю з себе жіночку, яка прожила тридцять років у шлюбі й готова провчити свого чоловіка за те, що він шлявся незрозуміло де зі своїми друзяками до самого ранку. Хоча, цур на ці думки, надіюся ніколи такого не буде. Я про жіночку. А, і про шлявся до самого ранку також.

- Мені все одно, - спокійно промовляє Богдан, а у мене від цих слів ледве серце не стає... Як це все одно? Як так може бути? Але ж..., - ти в будь-якій сукні неймовірна. А без цих білих шматків тканини ще краще. Ти у мене найкрасивіша та найбажаніша. Моя і тільки моя.

І відразу по всьому тілу розпливається тепло від цих слів, адже я знаю точно - вони сказані від чистого серця. Коханий завжди говорить те, що він думає. А думає він про те, щоб зробити мене своєю дружиною, що співпадає з моїми намірами, адже я безтями від цього чоловіка. Ми вже з ним понад півтора року у відносинах, а таке враження, що тільки пару днів як познайомилися. Все та ж безмежна пристрасть, романтика, яка нікуди не поділася, а ніби тільки набрала оберти, залежність одне від одного...

- Я тебе кохаю, - плювати на цю сукню, плювати на те, що подумають консультанти-продавці, плювати на все. Зараз є тільки він, і у мене більше немає наснаги опиратися ні своєму коханому, ні його гарячим бажанням...

- Не так сильно, як я тебе, - Богдан хапає мене за талію та притискає до себе так міцно, що ці обійми не можна назвати романтичними чи дружніми, тому що я відчуваю тепло кожної частинки його тіла. І коли я говорю про кожну, то маю на увазі КОЖНІСІНЬКУ...

Але що ж це за бочка меду без ложки дьогтю, еге ж? Саме час діставати цю ложку, бо мені з моїм нареченим доведеться чимало відсьорбнути смердючої маси в наступні пару хвилин...

Я відчула, як ми з Богданом почали вібрувати, а точніше щось поміж нами. І ні, любителі полунички та поціновувачі попорпатися в спідній білизні інших, це не те, про що вони подумали. Це звичайний гаджет. І знову ні, не той, що робить відносини між партнерами більш розпусними та відкритими, а той, що називається мобільним телефоном. 

Коханому як і мені явно не сподобалося, що нас переривають в такий цікавий момент нашого зближення, коли нам вже обом зірвало дах до біса, але все ж таки він дістав його з кишені й, поглянувши на екран, спохмурнів. Що означало тільки те, що дзвонить його татусь. Рідний батько, якого Богдан сприймав в штики. І не тільки Богдан...

- Батько, - відсутність хоч якогось оптимізму в голосі, коли хлопець повідомив про того, хто бажає його уваги. Хоча натомість улюблений в крайньому разі звертався до батьків. І таке буває, що син цурається рідного батька...

- Прийми виклик, можливо щось важливе, - попри те, що у мене всередині було величезне бажання попросити нареченого не підіймати виклик та продовжити займатися нашими цікавішими речами, варто було вимкнути егоїстку та усвідомити, що це все ж таки його рідний тато. Так, їхні відносини з сином далекі від ідеальних, я б навіть сказала, що ці відносини тримаються на волосинці, яка в найближчому майбутньому може порватися, але ми не вибираємо батьків, тож варто їх приймати або такими які вони є, або взагалі не спілкуватися. Щодо другого то можна до цього прийти в будь-який момент свого життя, куди важче все ж пересилити себе та спробувати побудувати родину, яка хоч і віддалено, але буде схожа на адекватну сім'ю.

- Так, я слухаю, - Богдан в цю мить скривився так, ніби з'їв лимон заправлений оцтом, та все ж послухався моєї поради. Останнім часом саме тільки завдяки мені він підтримував зв'язок з батьком, хоча насправді воно то мені й сильно не потрібно було, я більше дбала про те, щоб через мою персону вони не посварилися в пух та прах навіки. А причини для цього були...

- Що? Коли? - Якщо ще пару секунд тому хлопець приймав виклик без всякої на те зацікавленості та говорив до батька знудженим тоном, то в мить його емоції змінилися, і тепер він явно перебував в шоку. Очі розширені, обличчя червоне, а скроні ходять туди-сюди, ніби на шарнірах. Почута інформація від співрозмовника точно не залишила його байдужим...