Глава 5

Дивні і мінливі істоти ці жінки, то вона регоче, аж у вухах дзвенить, шоколадками мене годує, то раптом сидить і дивиться у вікно, ніби там є щось цікаве в наступаючому вечорі і миготливих деревах.
У дорозі почалися затори, через велику аварію далекобійні фури скупчувалися в довжелезні каравани і не давали можливості просунутися вперед, доводилося повзти разом з ними і думати про те, куди вони всі їдуть?
Вечеряти довелося шаурмою в придорожньому кафе, а не в романтичному ресторанчику в центрі міста, замість затишного столика на веранді в нас був дерев'яний облізлий стіл і лавка біля шаурм'ячної, бо всередині була така задуха, що виносити було неможливо. Літня спека і працюючий гриль перетворили кафешку на душогубку. Зовні опускалася ніч, і виходили комарі на полювання.
Мені було так шкода, що ми сильно вибилися з графіка, але ще більше мені було шкода, що не вдалася моя задумка з ненавмисним побаченням, яке я вже встиг уявити у всіх фарбах. Думаю, Каті воно теж сподобалося б. У перший момент, звісно, здивувалася і зніяковіла б від моєї скоростиглості, але наша дивна мандрівка завдовжки майже в шість годин розповіла мені так багато про неї і так багато пообіцяла, що я більше не міг себе стримувати.
-- А ти була раніше в Чернівцях?
--Так, -- з батьками, кілька разів із друзями...
Судячи з того, яка вона була сумна, я припустив, що вона розлучилася з хлопцем, інакше, звідки цей сум? Що ж, я можу допомогти їй отримати нові враження та асоціації. Шкода, звісно, що вона там буде не вперше, і я не стану її вірним гідом, мені так подобалося, як спалахують її очі від цікавих місць та їхніх історій. Так і водив би її скрізь за руку.
Щоправда, гід із неї вийшов би кращим, ніж із мене, язик у мене добре підвішений тільки, коли я про роботу розповідаю.  
- Це нічого, я впевнений, ще є місця, які ти там не відвідала, можемо сходити разом. Завтра після презентації погуляти, наприклад, поїзд все одно тільки ввечері, думаю, встигнемо кудись сходити. 
- Ну так, - односкладово відповіла вона, продовжуючи вечерю.
Ну, блін! Та що таке з нею? Мені вже ставало ніяково і з'явилося незрозуміле почуття провини. Може, вона просто втомилася від дороги? Або від мене? Тріщаю тут увесь шлях як радіо, у неї вуха, мабуть, болять уже.
- Хочеш відпочити на задньому сидінні? Подрімай трохи.
На це вона зважилася-таки на мене поглянути, відірвавши погляд від списаної стільниці з привітами від культурних і не дуже туристів.
- Уже пізно, якщо я засну, то й ти почнеш носом клювати. Давай краще я поведу? Поки ми селами їдемо, ніхто не дізнається, що я веду машину без документів.
Але гордість мені моя не дозволяла спати, поки дівчина везе мою тушу темними трасами.
- Та ні, я зовсім спати не хочу. Тобі не обов'язково мене розважати всю дорогу. Я впораюся.
 
Хвилин за сорок колихання в нічному заторі я відчув, що втомився, і потер пальцями очі, намагаючись зігнати з них каламуть втоми і перенапруги.

- А я так і знала, що ти вже давно видохся! - тут же підловила мене Катюха.

- Я не видохся, просто в мене сухість очей, а краплі зволожувальні із собою не взяв. Це професійна хвороба програмістів від нескінченного витріщання в монітор із кодом.

- Звісно, розповідай мені казки, шість годин за кермом і не втомився. Звертай давай на узбіччя, далі я поведу, а ти даси відпочити своїм сухим очам у закритому стані.

Я уявив цю перспективу. Вона була так собі. Не те, щоб я був сексистом, але ще жодній дівчині не довіряв кермо своєї тачки. Береженого бог береже. Та Катя красномовно дивилася на мене, а потім почала смикати кермо, щоб змусити мене зупинитися.

- Гаразд! Вмовила, тільки випий спочатку свій підбадьорливий коктейль, щоб я був упевнений, що ти сама не заснеш і не розіб'єш мені машину!

- Добре, я зараз зроблю.

Вона знову відстебнулася і пірнула між спинками, щоб знайти на задньому сидінні інгредієнти для свого магічного зілля. Сівши назад, вона відгвинтила кришечку коли і трохи відпила, потім, затиснувши пляшку між колінами, висипала туди розчинну каву і хотіла сьорбнути.

- Почекай, дай хоч скуштувати, мені ж цікаво, як воно на смак! - заквапився я, поки вона його не випила.

- Ти що, справді не пробував?

- Ні! Я просто енергетики купував у магазині, якщо треба було підбадьоритися, а тут такий саморобний, з кавою. Давай сюди.

- Ну гаразд, тільки маленький ковточок, - довірливо грюкнула віями вона і простягнула мені пляшку.

Я взяв її і сьорбнув, прополоскав рот усередині, відчуваючи ударну дозу цукру і кофеїну. Причмокнув, нібито не зрозумів смаку, і тут же перекинув у рот пляшку. 

- Гей! Ти що? Обманщик! -вона спробувала відібрати пляшку, але я ухилився, ковтаючи колу.

- Так нечесно! Ти обдурив мене! - вона заліпила по моєму коліну долонькою, обурена донезмоги.

Нічого, побіситься і засне, як миленька!

- Та мені просто дуже сподобалося, така смакота!

- Брехун! Не очікувала від тебе, Рома!

- Гаразд, не злись! Я хотів як краще! Там ще залишилася кава. Змішай її зі звичайною водою, теж збадьоришся непогано.

- Ти мене розчарував! Я була про тебе кращої думки, Хорольський!

Ого, ось і прізвище в хід пішло, розійшлася не на жарт.

- Будь ласка, не злись на мене, але краще я сам поведу, а ти поспи хоч трохи, будь ласка! Тільки сама подумай, у тебе завтра перша презентація, а ми приїдемо пізно, ти ж вранці очі розліпити не зможеш. Сама казала, що від цього залежить твій випробувальний термін! Ти просто подрімай трішечки, хоча б годинку, набагато легше буде!