Розділ 22. Дамір

– Я вагітна - сказала маленька

– Вітаємо! - крикнули всі від чого донька прокинулася, всі одразу обійняли маленьку та мене. Ми почули як донька заплакала

– Я мати вашу я люблю! - крикнув Ратмір - я тільки не давно її вклав спати 

– Вибач, але сам розумієш - така новина - сказала Каріна 

– Я принесу малечу сюди, давно її не бачила, сумую за нею - викликалась мала 

– Ні, тобі не можна підіймати важкого - заперечив я 

– Вона не така важка, і тільки не кажи що ти тепер будеш мені багато що забороняти? 

– Ні звичайно - я її обійняв - але ти повинна розуміти що ти повинна берегти себе 

– Добре, обіцяю - вона поцілувала мене в щоку та пішла до дитячої 

– Даміре, так а весілля? 

– Воно через тиждень, я давно переніс дату 

– Зрозуміла - сказала Каріна 

Я побачив як мала вийшла з донькою на руках, так і хотілось забрати Вільдану до себе на руки, тому що, перше: я за нею скучив, друге: Соні не можна підіймати важкого, а Вільдана не пушинка 

– Навіть не думай Даміре - пригорозила мені мала - я за нею також сумувала - схоже зрозуміла що я хочу зробити 

– Добре, після тебе вона буде у мене 

–  Гаразд - погодилась мала 

– Значить так, ми це повинні відзначити - сказав Ратмір - тому що в мого кума буде ще одна дитина 

– Так, Соні ніякого алкоголю, одже мені також - сказала Каріна

– А я хочу манго - сказала мала та подивилася на мене - Даміре, прямо зараз

– Ооо почались вагітні замашки - просвистів Карім - брате, а це тільки початок 

– Тільки манго? - запитав я 

– Манго, банани, полуницю, ананас та фруктовий сік

– Ого, гаразд, без питань, буде - я поцілував її

– Ти нічого не забув? - вона подивилася на мене - а доньку? 

– Ой - я поцілував її

Ми поїхали з хлопцями до найближчого супермаркету, я взяв шампанське, Ратмір - віскі а Карім - коньяк 

– Хлопці, ми не народження а тільки вагітність відзначаємо - скзазав я 

– Ну ти і нудний став - сказали хлопці в один голос 

– Поклади на місце , і взяли ще одну пляшку шампанського - я подивився на них - обіцяю, як тільки народиться дитина - ми відзначимо як треба, але не зараз

– Гаразд, потерпимо 9 місяців 

– От і молодці 

Ми взяли ще смачненького для столу, Соні фруктів і малечі пюре. Потім поїхали додому де нас вже чекали дівчата, Софія гралась з донькою а Каріна потихеньку накривала на стіл те що бачила в холодильнику. Вільдана сиділа в дитячому кріслі для годування, всі дівчатка були на кухні тому ми направилися туди 

– Тато вже тут - посміхнулася Соня 

– Йди до тата - я взяв її на руки - я купив тобі все що ти просила

– Дякую - вона поцілувала мене 

Ми приготували все, та сіли за стіл. Софія почала одразу з манго, вона була одягнена по домашньому та комфортно, так само і Вільданка, як же я люблю моїх дівчаток

– Куме - почав Ратмір - я думаю що всі присутні тут люди раді що у вашій сім'ї буде поповнення

– Тобто "вашій"? - здивувався я - а ти хіба не частина сім'ї? 

– Я всього навсього - почав він 

– Ти всього навсього частина нашої сім'ї, ти - кум, Хрещений батько моєї доньки , цим все сказано 

– Гаразд, я думаю що кожен присутній радий що в нашій родині буде поповнення, я сподіваюсь що це буде пацан - він тримав келих - куме, я сподіваюся що ти не промахнувся 

– Ратмір, не ти один - додала Соня

– Хочеш сина? - запитав я та подивився в очі з посмішкою

– Звісно, пацан - то прикольно 

– Куме, це навіть не я її підбив на це - просміявся Ратмір 

– Я теж за племінника - сказав Карім - виховаємо його справжнім мужиком

– От і я про те - сказала мала 

– Муз.. музиком - сказала Вільдана

– Так донечко мужиком - я посміхаючись взяв її на руки та зацілував - як же я за тобою сумував, любою вас дівчатка - я обійняв Софію

– Я теж бейбіка хочу - сказала Каріна, від чого ми засміялися - Карім?

– Я теж хочу - відповів він 

– Давай зробимо? 

– Сьогодні? 

– Угу 

– Хаха добре 

– Опа, я знаю зто буде хрещена мама - сказала Соня 

– І я знаю 

– Подруго, так ти і так вагітна - нагадала я

– Я пам'ятаю, це прикол такий в нас