Розділ 21. Софія

Вибачте за таку довгу відсутність

Я лежала, мені було зручно але болів живіт та ліва рука, повернувшись в ліву сторону я побачила крапельницю потім повернулася в правий бік я побачила Даміра який сидів поруч та цілував мою руку 

– Дамір... чому мені так боляче? - запитала я сонним голосом

– Сонечко, маленька моя, ти прокинулась - він поцілував мене в щоку та держав мене за руку далі - рука болить тому що крапельниця, а живіт... Ну думаю лікар тобі все поясне 

– Даміре Рустамовиче, прийшли аналізи...

– Доброго дня 

– Софія Олегівна, доброго - лікар почав посміхатись - Даміре Рустамовиче, я думаю нам треба поговорити з Софією 

– Зрозумів, а Софії можна хоча б чай?

– Якщо зелений

– Зрозумів, я скоро буду, не сумуй без мене, люблю тебе

– Я тебе також - я усміхнулась йому 

– Як себе почуваєте? - лікар підсів поруч 

– Лікарю, звертайтесь до мене на "ти" - попросила я - я ще не настільки стара

– Я звертаюсь до двох людей 

– Що? Тобто? - я не могла зрозуміти про що говорить лікар 

– Софіє, ти вагітна - лікар усміхнувся - термін приблизно 2 тижні 

– 2 тижні? Що...

– Вітаю, чоловік був нереально радий, ви би знали як він крикнув коли дізнався - лікар усміхнувся 

– Ахах, це Дамір може, тим паче ця дитина для нас багато що означає - я усміхнулась та погладила живіт

– Ось і я - Дамір заходить в палату з чаєм, він нереально похне на всю палату 

– Добре не буду заважати - лікар встав - Софіє, завтра обстеження і виписка 

– Так швидко? - здивувалася я 

– Так, дитина в нормі, але перевіритись треба

– Гаразд, я буду 

– Лікарю, а можна їх сьогодні забрати ? а на обстеження ми приїдемо завтра 

– Але пообіцяйте мені що Софія буде в спокої та у неї буде постільний режим

– Без питань, дякую 

– Тобто я їду додому сьогодні? 

– Так, я допоможу тобі зібратися 

– Гаразд, я тоді підготую документи - сказав лікар та вийшов з палати

– Я думала що чудес не буває, але виявилось навпаки - посміхнулася я чоловіку 

– Бувають маленька, ще й як бувають - відповів Дамір та поцілував мене

– Я тебе кохаю 

– Я тебе також 

Через 2 години

– Що ж, тепер я за тебе головою, і не тільки за тебе - він погладив мій живіт 

– Дамір, як ти думаєш а хто у нас буде? - я подивилася в його очі з запитанням 

– Крихітко, ми про це дізнаємось пізніше - він поцілував мене в лоб та сказав - тобі зараз до весілля готуватись 

– Весілля? Я забула

– Буває й таке 

– А де Вільдана? - я подивилась навкруги коли ми були біля йог о машини 

– Вдома, спить 

– Сама? - я здивувалася

– Ні, вона з Ратміром 

– Добре, я спокійна - я посміхнулася та сіла до машини 

Вдома 

– Ми вдома - крикнули ми 

– Якщо розбудите мені дитину я вам голову відкручу - пригорозив кулаком та пошепки нам Ратмір 

– Спить? - задала тупе запитання я 

– Ні, мені просто по проколу пошепки говорити - він закотив очі 

– Так, все! 

– Дамір бляха - подивились ми з Ратміром на нього 

– Вибачте - він перейшов на шепотіння - так, все! Ратмір, дзвони Каріні й Каріму, нехай їдуть до нас, є новина

– Гаразд 

Я пішла на кухню, ми хотіла розповісти самим близьким людям про вагітність, я обіцяла Каріні що вона буде хрещеною моїй першій дитині...

10 років тому

– Карін, а ти завжди будеш поряд? - запитала я коли ми гралися 

– Так, доречі у нас вже лялька народила 

– Слухай, а давай так - мої очі загорілися - у кого першого народиться дитина - то інша буде її хрещеною?

– Давай 

Сьогодення

– А ось і ми - Каріна обійняла мене та ми поздоровались

– Привіт брате - Карім поздоровався з Даміром - привіт Ратміре 

– Ну і що за новина? - запитала нас Каріна коли ми сіли за стіл 

– У нас така, не звичайна новина - я стояла біля Даміра 

– Я...я - я дуже хвилювалася - я вагітна 

– Вітаємо ! - викрикнули всі в один голос від чого прокинулася Вільдана