Розділ 20. Дамір

– Крихітко... 

– Соколе, ледве її наздогнав - Ратмір намалювсвя поряд 

– Що вона тут робить?! - запитав я в охоронця - я запитав! 

– Не знаю, вона приїхала

– Я зрозумів що не прийшла, якого вона тут?! 

– Не знаю

– Добре, потім поясниш, Софія, крихітко, ходімо 

– Навіщо... 

– Він тебе ледь не вбив 

– Але вбив його ти... - вона знепритомніла, я встиг її зловити

– Я тебе вб'ю нахер, вона через тебе тут - звернувся я до її охоронника 

– Вибачте 

– До сраки твоє " вибачте"! В лікарню, швидко - взявши її на руки ми сіли в машину 

– Дамір, я з вами - Ратмір сів наперед 

– Давай, тільки швидко 

Ми їхали дуже швидко, чому ж крихітка знепритомніла? Вона ж наче більш стресостійка. Доки ми їхали я думав що здурію від всіх думок які приходили мені на розум 

– Даміре, все буде добре, не нервуй - Ратмір підтримував мене весь час до лікарні

– Та знаю Ртамір, але не знаю чому хвилююсь 

– Заспокойся кажу, візьми себе в руки ! - Ратмір стряхнув мене 

– Гаразд 

Через деякий час ми вже були в лікарні

– Доброго дня, пане Даміре - мене зустріла медсестра

– Де ваш головний лікар? - запитав Ратмір доки я тримав крихітку на руках

– Зараз,  несіть її в палату 15 

– Гаразд 

Я відніс Софію до палати коли ввійшов лікар

–  Даміре, привіт - ми потисли руки - що сталося? 

– Знепритомніла 

– Добре, зараз ми приведемо її в норму. Вона ким тобі приходиться?

– Наречена Рустаме 

– Причина?

– Шок 

– Гаразд, але ми повинні її повністю її перевірити

– Гаразд, тоді став мене курс всією справи 

– Добре, ти спочатку в себе прийди 

–  Я в нормі, тільки піду кави випью 

– Добре 

Я вийшов з палати та пішов на вихід де мене чекав Ратмір 

– Ну що там? Як Соня? - Ратмір вже стояв з чашкою кави

– Її оглянуть і зателефонують

– Ти будеш в лікарні ? 

– Так, доки крихітка тут 

– Тоді я буду з тобою - похлопавши мене по плечі він кивнув в сторону лавки, ми присіли