Розділ 16. Софія

Через годин напевно 5 я прийшла в себе... 

Перше що я відчула, це присмак крові в роті. Дамір... я взяла каву, але так і не донесла...

– Прийшла в себе? Тварюка! Ти забрала в мене сім'ю! Ненавиджу, здохни! - удар пройшовся по ребрам, біль, сильна біль 

– Ти дура?! - чоловічий голос змусив мене прийти в себе, хто він? 

– Мені плювати - голос... Невже Юліана? 

– Юліан! я тебе зараз так трісану! залиш її, нехай Дамір трохи понервує 

Дамір вас в землю закопає!  

– Дамір вас закопає! Здохніть ! 

– Спочатку нехай знайде нас - чоловік залився сміхом

– Знайде! І тоді вам обом не жити

– Вийди - чоловік наказав Юліані

– Навіщо?! 

– Треба! 

– Окей

Він по - маленьку підійшов до мене 

– Що там? Кажеш знайде нас твій Дамірчик? Ну як це? бути особистою шалавою Аравєва?  - він взяв моє волосся та прискіпливо підняв його роздивляючись 

– Я його наречена! а шалавою була Юліана! 

– Тварюка, зараз я тобі покажу життя! - він закрив двері  та підійшов до мене 

– Що? Що ти будеш робити? - запитала я зі страхом! 

– Покажу тобі що ти можеш бути не тільки його підстилкою – розв'язавши мене він піняв мене та кинув на крісло яке було поряд 

– Не треба, будь ласка - я балагала 

– Ні, зі мноб ти зрозумієш що Дамір в ліжку повний нуль 

– Не треба! будь ласка! 

Розтібнувши штани він підійшов до мене, я закрила себе руками та почала відбиватися 

– Перестань - він врізав мені по лицю

– Дівчина сказала що не треба - я почула до болі знайомий голос

– Дамір, Дамірчику!!! - я відштовхнула того придурка та підбігла до нього 

– Бі жи на вулицю, мої хлопці тебе проведуть, там на тебе чекає Ратмір 

– А ти?

– Мене тут чекає одна незавершена справа - він подивився на того чоловіка поглядом повним злості

– Дамір, ти чого? Давай все мирно вирішимо? 

– Біжи крихітко, не хочу щоб ти це бачила

– Добре, я тебе чекаю на вулиці 

– Добре, кохаю тебе 

                                        Дамір 

– Дамір, давай все мирно вирішимо? 

– Мирно? Ти, викрав мою наречену, ти, ледь їх не зґвалтував! 

– Я хотів її налякати, не подумай нічого такого! 

– Пішов нахуй, я нічому не вірю, як ти їй казав " як це бути особистою шалавою Аравєва?" тепер послухай! Зараз ти пізнаєш як це коли Аравєв злий 

– Не треба 

– Вона благала так само, а ти хотів її зґвалтувати, ти не довів свою справу др кінця, доведу я свою

Я пройшовся бітою по його колінним чашечкам, він закричав, кричи тварино!  

Потім я прострелив їх 

– Це за те, що ти торкався її 

– Не треба

І тут в мою голову прийшла генеальна ідея 

– Ти правий, не треба... не треба з тобою панькатися

– Що ти задумав? Дамір? 

– Я зроблю тобі мертве коло 

– Що... 

                                      Софія 

– Дамір, що ти з ним зробив? 

– Потім дізнаєшся, зараз в лікарню, потім додому 

– Гаразд, а Юліана? Що буде з нею? 

– Життя її вже покарало, а точніше я допоміг з цією кармою 

– Дамір, що я ще не знаю про тебе? Ти ж не такий жорстокий...

– Крихітко, вони зробили найстрашніше, вони викрали та знущалися над тобою та той придурок хотів тебе зґвалтувати, за тебе я вбиваю 

– Ти його вбив? 

– Поки що ні, але в нього є тиждень життя

– Через тиждень ти його?

– Згоден, це занадто довго, через 3 дні 

– Роби з ним що завгодно, але прошу, поїхали додому, я не хочу в лікарню

– Добре крихітко, поїхали

– Ратмір, в підвал його! 

– Добре