Розділ 8. Софія

Ми вже 30 звилин спорились з Каріною з приводу сукні, але я настояла на своєму, пишна суня, рукам які йдуть окремо та були ліхтарики, фата довга, діадема яка блситить, я напевно найгарніша начеренна

– Добре, погоджуюсь ти і вправду гарненька - Каріна знає який мій характер впертий, тому погодилась 

– Ну звичайно 

Після того як ми оплатили покупку Карім позвонив Каріні та попросив приїхати, тому я вирішила що зроблю Дамірові сюрприз. Приїхавши до офісу та пішла до його кабінету 

– Софія Олегівна? Що ви тут робите? - секретарша підскочила одразу як побачила мене 

– Я прийшла до нареченого - тобто що я тут роблю? 

– Він зайнятий 

– В нього буде вільна хвилина, я впевнена - вона щось ще почала кричати але я її не слухала. Ввійшовши до кабінету я застала Дамір з якоюсь жінкою, вони цілувались, що? 

– Софія... 

– Як ти міг? Я тебе ненавиджу!!! - на мої очі почали навертатись сльози, я хотіла вийти але він швидко сходив мене за руку та повернув до мене 

– Так, нам час поговорити 

– Любий, немає про що говорити, у нас донька, ми кохаємо одне одного - вона знову обійняла його, Дамір її відштовхнув 

– Юліан, ти мені ніхто, скільки ще повторювати, ти зрадила мене - Дамір підійшов до мене, я просто зняла з пальця кільце та кинула його Дамірові 

– Не підходь до мене більше! Ніколи! - я вихором вилетіла з кабінету 

– Крихітко! - він хотів мене наздогнати але я зупинила 

– Ніза що! Не чіпай мене! 

Я вийшла з офісу та набрала Каріну, вона була позазоною, дуже вчасно. Номера Каріма в мене не було. Сука за що?! 

Не встигла я і три метри пройти як сильні чоловічі руки притягнули до себе 

– Софія, це все не так як здається, я тебе кохаю, це та сама мати моєї доньки 

– Де вона? 

– В залі очікування - не дослухавши Даміра я полетіла до неї, побачивши мене вона підійщла до мене, але я не стала її слухати. Я врізала їй в ніс

– Софія Олегівна, заспокойтеся! 

– Ще раз побачу тебе поряд з моєю сім'єю, я тебе придушу 

– Крихітко, заспокойся - Дамір обійняв мене та вручив кільце - твоє, і більше ніколи так не роби 

– Обіцяю, ти ще тут? - я заернулась до брюнетки яка витерала кров 

Ця хвойда швидко побігла геть з офісу з великими очима 

– Як ти могла меня не повірити? - Дамір підійшов до мене та обійняв за талію 

– Вибач - замість відповіді він взяв мене за руку та повів до себе в кабінет та закрив двері на замок 

– Крихітко, ти знаєш як треба вибачитись - він посадив мене на стіл та поклав руки на сідниці та цілував шию 

– Не знаю - я вирішила піджартувати над ним 

– Секс маленька, і тоді я все тобі пробачу 

– Збоченець - я поцілувала його пристрасно 

– Ти це тільки дізналась ? - запитав Дамір стігуючи мій топ та задер спідницю - чому ти така сексуальна ? Я хочу тебе весь час

– Тоді бери - я поставила руки ззаду та відкрила свої груди, його очі... Очі хижого звіра, він поставив засос на грудях 

– Крихітко, ти не знаєш про що зараз просиш, тому що якщо мені зірве дах, я буду надто жорстокий - я знала з нього рубашку, мені відкрився вид на рельєфну статуру 

– Будь, яким хочеш - я цілувала його шию та губи 

– Ох крихітко, потім не жалійся що не можеш ходити - він знягнув мої трусики та поклав пальці на клітор та масував його. Господи, що ж він робить? 

– Не треба, не мучай. Будь ласка - я крутилась як могла 

– Люблю коли ти благаєш - забравши пальці я почула як його штани розцібнулись та головка його члена торкнувся мене, я легко простогнала - так, стогни 

– Візьми мене, будь ласка 

Не кажучи більше ні слова Дамір ввійшов в мене, глубоко та жорстоко, я лягла на стіл та задерла голову, я простогнала 

– Дививсь в очі - рикнув Дамір 

– Я тебе кохаю - він просто вдалбував мене в стіл, я стогнала, він був жостоким і ніжним водночас, ми цілувались мов хижі звірі, немов нам не вистачало олне одного, він знову і знову входив в мене - Дамір... - весь час стогнала я, я піднялась та сіла, цілувавши його я прошепотіла - ти божевільний 

– Ти мене робиш таким, люблю коли ти стогнеш - Дамір почав швидко та грубо рухався в мені, один за один грубий поштовх, але мені це було приємно, я кохаю його, останній глубокий поштовх довів мене до оргазму, я буквально повисла на Дамірові - ось так крихітко, молодець - він вийшов з мене та допоміг піднятись 

– Ти безжальний, мені боляче ходити 

– Я ж казав, добре, сідай та відпочинь. Ми ввечері їдемо до батька забирати малечу та на сімейну вечерю 

– Гаразд 

До самого вечора я дивилась як Дамір вирішував щось з документами та по телефону були якісь дзвінки, він був спокійний, весь час я сиділа поряд, він обіймав мене а потім як в машині, поклав руку на коліно, Дамір повів вище, я видсторонилась 

– Даміре, болить. Ти був занадто жорстокий 

– Вибач, але ти сама дозволила - він посміхнувся 

– Добре, проїхали 

Вечір

Ми їхали до тата Даміра, В'ячеслав завжди відносився до мене добре, як до рідної доньки, якої у нього не було 

– Софія, Дамір, діти! Як я радий вас бачити. Малесенька спить, тому якщо розбудите голову відкручу - він пригрозив нам кулаком та ми посміялись

– Добре, тільки не прибийте хаха - ми обійнялися та пішли в дім 

Під час вечері

– Софійка, а як ти відреагувала що у Даміра є донька? 

– Як як? Позитивно, Вільданочку я полюбила всім серцем, вона як маленьке янголя, така гарна та мила 

– А своїх дітей коли плануєте ? - я подавилась від цього запитання 

– Тат... 

– Вибачте, я вийду - я піднялась та пішла у ванну, я вмилась, по моїм щокам котились сльози

– Крихітко, відчини - я почула голос Даміра, я пвдійшла до дверей та подивилась йому в очі - маленька...

– Софійка, вибач, я не знав... 

– Нічого, не я перша, не я остання - я усміхнулась, тато Даміра і вправду не винен, він реально не знав 

– Вибач, будь ласка