Розділ 7. Дамір

Крихітка спала біля мене, сьогодні вона повинна обрати сукню, з Каріною... 

Я помаленьку піднявся аби  Софійка не прокинулась, коли я поклав її голову на подушку я пішов на кухню та заварив каву, 7:25 показує годинник, я почув дивні звуки в дитячій, я пішов на звуки і побачив що маленька вже не спить, вона дивилась на стелю, потім погляд впав на мене, чорні гарненькі оченята, яка вона гарна, я знаю що образить хтось - голову зірву... 

Так само з Софією, вона моя крихітка, тільки моя, з яскравими очима та волоссям, тендітна та водночас бойова, за це я її і покохав, тому що її "татко" багато розповідав про неї, але не про це... 

Треба малечу нагодувати, я швидко відніс маленьку на кухню та  замісив молочко і взяв Вільдану, поклав в крісло - гойдалку та почав її годувати як на кухню зайшла Софія, сонна, смішна, малеча усміхнулась коли побачила її 

– Доброго ранку, снідаєте ? - вона підійшла до мене та поцілувала в щоку

– Так, тільки не давно прокинулись 

– Вся в батька, рано прокидається, гарна та весела - її гарна посмішка, вона зводить мене з розуму 

– Звичайно, татова донечка - я до народження маленької ніколи не був таким ніжним, але коли побачив цю маленьку крихітку, яка копія мене я просто розтанув 

– А хто її мама? І чому вона не з вами ? - ось ці запитання я не люблю 

– Вона покинула її, одразу після народження, вважала що Вільдана буде тягарем для неї 

– Тобто тягарем? 

– Коли маленька народилася, лікарі переплутали аналізи і виявилось що у нашої дитини якесь захворювання при якому дитина буде недоразвитою 

– Але маленька ж здорова, так? 

– Звичайно, здоровіша ніж будь хто 

– І через це вона вас покинула? 

– Так, я одразу повів дитину на повторні аналізи і виявилось що вона здорова, але її матір вже була закордоном 

Крихітка підійшла та закрила малій вуха 

– Жінка легкої поведінки вона 

– Тут погоджусь, тому що як виявилось, у неї був коханець 

– Капець, довго? 

– 3 роки, ми разом були 5 років 

– Ого, але за одне їй можна сказати " спасибі" - вона подивилась на Вільданку - а точніше за одну маленьку булку 

– Ти так любиш дітей - я подивився на малечу яка їла та дивилась у вікно 

– Звичайно 

– Ти не думала над моїми словами ? 

– Над якими? 

– Про дітей 

Крихітка відвернулась та подивилась в куток, я продовжував дивитись на неї, вона чомусь здригнулася 

– Мала? З тобою все нормально? 

– Т...так - я почув нотки сліз 

– Чому плачеш? 

– Є одна причина по якій я не хочу дітей, точніше...

– Точніше ? 

– Не можу...Розумієш, Дам? Я не зможу завагітніти, ніколи - вона повернулася до мене обличчям , я побачив сльози які горохом котились з її очей, Вільдана доїла вчасно, поклавши бутилочку на стіл я кинувся до крихітки 

– Не плач, чуєш? У нас все вийде, у нас будуть діти 

– Ти чуєш? Я НІКОЛИ не зможу мати дітей - вона вткнулась мені в плече та плакала 

– Чую, є багато способів, еко наприклад 

– Я вірю, але розумієш, лікарі кажуть що навіть з еко шанс 1 на 100 

– Але все ж таки він є 

– Гаразд, дякую за підтримку - вона поцілувала мене 

– Я завжди буду поруч, не залишу ні тебе, ні Вільданочку 

– Чуєш булка? Тато в тебе найкращий - Софійка крізь сльози подивилась на донечку, її вигляд мене вбивав, чому вона не плаче від щастя? Чому в таких ситуаціях опиняються добра нормальні люди? 

– Крихітко, не плач, ми впораємось, ми зможемо 

– Хочу вірити тобі Даміре...

– Повір, можеш мені довіритись, але за такі справи ми візьмемось одразу після весілля 

– Д...добре - схлипуючи маленька ще дужче притулилась до мене 

– Все маленька, не плач, я поряд - я цілував її щоки які були мокрі від сліз 

– Не тільки ти, ще булка - вона з ніжністью подивилась на Вільданку 

– А чому булка? 

– Тому що солоденька на вигляд 

– Не можу не погодитись 

Вільдана усміхнулась мені, ніколи ще я не бачив такої посмішки у малечі 

2 години потому

Я відвіз крихітку до весільного салону, маленсеньку до батька, тато її обожнює, звичайно ж перша онучка, Карім ще не обрадував ні мене племінниками ні тата онуками 

– Даміре, привези вже познайом мене зі своєю нареченою 

– Ти з нею знайомий 

– Тільки не кажи що Юліана повернулась ? 

– До чого тут вона ? Я ніколи не пробачу їй того що вона зробила 

– А хто? 

– Софія, донька твого партнера 

– Опа, тепер слухай і запам'ятовуй, ображеш... відірву голову 

– Я сам голову зірву тому хто образить 

– Правильно 

– Добре, я поїхав, маленьку заберу ввечері з Софією 

– Куди? 

– По справам 

– Гаразд, їдь 

Я підійшов до Вільданочки, взяв на руки та поцілував її в щоку 

– Я ненадовго маленька, скоро ми з мамою приїдемо 

– Будемо чекати - ми попрощались з татом і я поїхав до офісу, по дорозі ледь не збив людину, чорт! 

Офіс

Я приїхав і не встиг зайти як на мене вже накинулась секретарша 

– Даміре В'ячеславовичу, в кабінеті... 

– Що? Потоп, пожежа? Що сталось ? 

– Там гірше, просто подивіться - ми пройшли з нею в кабінет і ми побачили її 

– Любий, я тааак сумувала - вона накинулась на мене 

– Агов радіо, що ти тут забула?! 

– Ну за що ти так зі мною говориш? Доречі, о де Вільдана? 

– Згадала що в тебе є дочка, яка ж ти мати що покинула дитину ?! 

– Даміре... Я зрозуміла що це помилка 

– Ні Юліан, ти покинула нас! Я тобі цього ніколи не пробачу 

– Що було то було, тим паче Вільданочці треба мама, їй потрібне жіноче тепло та любов - ти що як красномовно заговорила

– Яке вона отримує 

– Що?! - її здивовано обличчя я запам'ятаю назавжди 

– Що чула, я скоро одружуюсь, тому бувай, не хочу тебе більше бачити

– Хто ця хвойда?! я їй всі коси відірву 

– Да зараз, я і близько тебе не підпущу, нв до доньки, ні до нареченої!