Розділ 6. Софія

У Даміра є донька... 

Вона ну дуже схожа на Даміра, схожа очима, такі ж гарні, чорні, волосся кудряве, дуже гарна, я навіть не засмутилась що в нього є донька, Дамір молодець що не відмовився від дитини, на фото видно що вона щаслива з батьком, на вигляд їй 7 - 8 місяців, Дамір говорив що їй скоро рік, тому я хочу з нею познайомитись 

– Про що думаєш? - Дамір подійшов до мене та обійняв 

– Про доньку твою, доречі а як її звуть? - я посміхнулась 

– Вільдана 

– Гарне ім'я 

Дамір по теплому усміхнувся 

– Маленька не хочеш подивитись фільм? 

– Звичайно, який хочеш? - я пішла до холодильника аби дістати сік, з полички дістала попкорн ми пішли в кімнату з телевізором 

– Що на рахунок " Вартові Галактики" ? Бойовик в перемішку з фентезі та комедією

– Якщо бойовик та комендія то я за  

– Гаразд  

Ми вбільшість фільму сміялись, особливо з єнота та Ґрута, смішний фільм, але були моменти коли я плакала, Дамір як чоловік підставив своє плече, я додививлась до кінця, а ось Дамір заснув, видно що не вперше дивитися, ех ці чоловіки... 

Я піднялась та взяла плед, я вкрила мене та Даміра, ми заснули 

Ранок

Я прокинулась від того що Дамір сміявся, та я чула дитячий сміх, я різко піднялась на годиннику було 11:26 ото я довго спала, я згадала про сміх дитини, я пішла в вітальню та побачила милу картину, Дамір з дитиною на руках, вона була одягена у гарну сукню, Дамір стояв в рубашці у якій були підкаченні рукава, він сміявся з маленькою потім подивився на мене 

– Друга моя крихітка прийшла - Дамір підійшов до мене та представив Вільдану мені - Софія, це Вільдана моя донечка - він передав маленьку мені, я взяла її на руки та подивилась їй в очі вона усміхнулась - Вільдана, це моя дружина та твоя мама 

Вільдана розсміялась, ми з Даміром разом з нею, я відчувала що ми як сім'я, мені це подобається 

– Ти їй сподобалась - Дамір обійняв мене 

– А вона мені, така гарнюня, копія ти - я усміхнулась 

– Т...т...тато 

– Вона сказала пепше слово! Моя маленька, молодець 

– Молодчинка Вільдана - я обійняла її 

– Хаха - вона засміялась по - дитячому щиро 

– Чому вона така гарненька ? 

– Якщо хочеш у неї буде таким самим брат або сестра 

– Збоченець 

– Збоченець не збоченець, а ось про дитину думаю, її потрібно покормити 

– Тоді це зроблю я 

– Впораєшся ? 

– Сумніваєшся ? 

– Запитанням на запитання, розумно - він усміхнувся - добре, пішли на кухню

Ми прийшли на кухню та нагріли молочко для маленької, я накормила її, коли я кормила маленьку Дамір підійшов до нас 

– Як доїсть, їдемо в квартиру - він поцілував мене в скорню та подивився на Вільдану, вона почала посміхатись 

– Вона постійно сміється поряд з тобой, це так мило 

– Звичайно, вона моя улюблена донечка 

– Якщо чесно, якби я не бачила цієї картини яка зараз передімною, я б і далі трохи повірила що ти жостокий 

– Я жорстокий якщо тільки цього потребує ситуація 

– А що з приводу мене? нас? 

– Ви - особливі - він знову поцілував мене 

Маленька поїла та дивилась на нас, я дивилась на неї, раптом вона зригнула, від неочікуванності я здригулась, але швидко витерла її 

– Збирай маленьку, сьогодні на дворі трохи прохолодно 

– Добре - мені сподобалось дивитись за дитиною, вона прекрасна, коли я одягнула її ми вийшли до машини, Дамір закрив будинок та сів в машину, я пристибнула Вільдану в дитячому кріслі та сама сіла біля Даміра на передньому сидінні, він обійняв мене, я прилягла на його плече, та дивилась на дорогу - як сім'я - я усміхнулась 

– Ми і є сім'я, я сподіваюсь що скоро у нас буде друга дитина, якщо ти не проти 

– Давай тоді, коли мені буде 20? 

– Гаразд 

Далі всю дорогу ми їхали мовчки, маленька заснула, я також клювала носом, але спати не буду 

– Малесенька вже спить - я подивилась на заднє сидіння 

– Звичайно, поїла, тепло, ось вона і заснула 

– Ха ха, дуже мило заснула 

– Звичайно - він поцілував моє волосся 

Коли ми приїхали я акуратно взяла маленьку на руки, аби не ррзбудити її, Дамір жив в житдовому косплексі, гарний будинок, ми піднялись в квартиру, в ніс вдарив запах дитини, хм, отже Дамір майже весь час проводить з дитиною 

– Дитяча там - Дамір вказав на двері які вели в світлу кімнату, я переодягла маленьку та вклала в ліжечко, сама ж тихенько вийшла та пішла в спальню до Даміра, він лежав на ліжку та дивився телевізор, його кімната була як і вся квартира, в чорно - білому стилі, тільки дитяча була в пастельних тонах, біло - рожевий та біло - оливковий, я лягла біля Даміра та обійняла його, мене дуже тягнуло спати, що я і зробила