Розділ 5. Дамір

Вибачте за те що не було розділів так довго

Я прокинувся, ще навіть сонце не встигло повністю піднятись, крихітка спить поряд, її слова вночі, те що вона мене кохає, треба її про це запитати, а поки заварю кави, малій чаю... 

Я встав швидко одягнувся, в домі було трохи прохолодно, тому я вдягнув вільний оверсайз світер, спортивні штани, я вкрив маленьку та поцілував в лоб після чого направився на кухню, заваривши каву я сів за стіл, цієї ночі крихітка була неймовірна 

Хмм цікаво, наче я втратив зв'язок з крихіткою назавжди, але її батько сам звів нас, я пам'ятаю як в дитинстві, коли крихітці було років 5 вона зізналась що в садочку їй сподобався хлопчик, я спочатку у нас були відносити як у брата та сестри, але потім коли ми з батьком переїхали та коли мені випадково потрапила її світилина на руки де вона вже підліток, їй на вигляд 14 - 15, тоді я закохався, в цей час я вже очолював організацію яку мені передав батько, і я зрозумів що здохну якщо не знайду та не побачу її, тоді до мене дійшли слухи що у неї є хлопець, я не придав цьому уваги, коли я повернувся в Україну я побачив що в крихітки реально є хлопець, я бачив як його руки лягали на її талію, він її цілував, мені зірвало дах, коли я приїхав додому я розніс весь свій кабінет та спальню, я хотів його вбити, вона - моя, тільки моя 

– Доброго ранку - крихітка війшла на кухню вдягнена так само як і я - а мені кави? 

– Ти будеш чай, каву не можна малим - я усміхнувся 

– Те що я молодша на 10 років, не означає що можна весь час про це казати - вона надула губки та повернулася спиною  

Я встав та обійняв її за талію та поцілував шию, вона повернулася до мене 

– Що ти робиш? - вона подивилася на мене 

– Те що хочу - я повністю перевернув її до себе повністю та посадив на стіл - маленька, нам треба поговорити ? 

– Про що? - вона подивилась на мене своїми гарними очима 

– Ти казала що все дитинство кохала мене, скажи це правда? 

– Так, я кохаю ще з років 5, коли ти був з дівчатами мені було боляче, я розуміла що це просто дитяче кохання що ти не відповісти мені взаємністю, коли я була підлітком моя любов ще все була зі мною, але потім я почула який жорстокий ти став, я злякалася тебе, але вчора я зрозуміла що все ж таки моя любов до тебе нікуди не зникла, і я тебе все ще кохаю тебе - вона говорила палко - але я боюся що ти можеш заважати мені болю 

– Моя дівчинко, я ніколи не скривджу тебе - я цілував її щоки, губи, волосся, моя, тільки моя 

– Я тобі вірю - ці слова... як багато вони для мене означають - а ще, я безмежно тебе кохаю - вона поцілувала мене в ніс та посміхнулась 

– Я тебе також - вона все ще сиділа на столі, я дивився на неї, така гарна 

– Даміре, чому я не знала що у тебе є молодший брат ? 

– Він з самого дитинства був з мамою, тому що батьки розлучились коли народився Карім, у них почалися сварки, тато не приходив додому, мама також могла не з'являтись добами, потім якось ввечері слова за слово і батьки сильно посварились та подали на розлучення - хм... дивно я ніколи ні з ким не розмовляв так щиро, по душам 

– Ого, і це вам ніколи не заважало спілкуватись? 

– Ні, ми не винні в тому що батьки розлучились 

– Зрозуміла 

Ми поснідали та подуркували, потім я зібрався на роботу, перед тим як піти я поцілував крихітку 

– Маленька, завтра ми переїдемо назад до квартири, і ти почеш готуватися до весілля 

– Я вже і забула про це - вона посміхнулась своєю  гарною посмішкою 

– Я нагадав сонце - я закрив двері та сівши в машину поїхав 

В офісі

– Доброго ранку, Даміре В'ячеславовичу, вам як завжди? 

– Так 

Я зайшов до кабінету, на столі стояв знімок, мій улюблений знімок... 

Коли секретарша принеслва кави я сів за роботу, я працював довго, виявилося що крихітка вирішила зробити мені сюрприз, вона прийшла до мене на роботу 

– Маленька, що ти тут робиш? - я встав та обійняв її 

– Я почала сумувати за тобою, тому швидко дізналась про твою роботу

– Добре, чай або каву? 

– Чай... - вона подивилася на фотографію яка стоїть на столі - це хто ? 

– Це? Це я 

– Я зрозуміла, а з тобою ? 

– Моя донька - я сказав правду, не хочу її обманювати 

– Д...донька? – вона розгубилася 

– Так, їй рік скоро 

– Але, чому я не знала ? 

– Я хотів тобі пізніше розказати, тому що боявся твоєї реакції 

– А як я повинна була відреагувати? вона - твоя донька, ти - мій майбутній чоловік, якщо в тебе є донька, то чому вона не з тобою? ти покинув її? 

– Я ніколи не покину мою дитину, зараз вона з моїм батьком, тому я впевнений що вона щаслива, дідусь її просто обожнює, я хотів її забрати після весілля 

– Забери її завтра, будь ласка я хочу з нею познайомитись - я вперше бачив аби очі крихітки так загорілись

– Добре - я обійняв її та поцілував волосся