Розділ 2. Дамір

Софія - ніжна, тентіна, гарна... 

Її я знаю ще з дитинства, з самого дитинства я був закоханий в цю маленьку, навіть не так, я був одержимий нею, підлітковий вік - я втратив з нею зв'язок, тому що ми з батьками переїхали на час в іншу країну, тато передав мені свій бізнес коли мені ось ось виповнилось 18 

Моя робота - дон мафії, завжди за мною крокує небезпека, але нехай краще за мною, а ніж за моєю крихіткою, її я ніколи не дам образити, а хто посміє це зробити, відірву голову та вивезу в ліс, вона моя - раз, і назавжди, коли її батько завинив мені круглу суму, то одразу в голові виникло питання 

Розмова Даміра та тата Соні

– Даміре, в мене немає такої суми - Олег розпинався - розумієш? 

– Ти - втратив товар, ти - підставив мене, ти - винен! Тому... 

– Тому ти одружишся з моєю донькою, я ж знаю що ти нерівно до неї дихав 

– А раптом я її розлюбив ? - що ти несеш?! ти ж кожним роком закохувався в неї ще більше Даміре, не бреши хоча б собі

– Тоді не знаю 

– Окей, весілля, так весілля - дитина в середині мене раділа - тиждень, і сьогодні вона переїжджає до мене, це вирішено

– Ти мене запит...

– Або ти зникаєш з цього життя назавжди! І ти зрозумів про що я 

– Гаразд, тільки прошу, не чіпай її як дівчинку, будь ласка 

– Це тебе вже не повинно хвилювати! - я стукнув кулаком по столі 

Після розмови

Я їхав додому, поряд сиділа мала, вона дивилась на мене, її блакитні нереальні очі, волосся яке вона зав'язала в гульку, тентіні губи які я хочу поцілувати, шия - хочеться залишити там свої мітки, дати знати що вона зайнята, аби ніякий малолітній хер не посмів її чіпати, груди, другого розміру, тонка талія, здається що мої руки повністю накриють її, стегна гарні, я кладу руку їй на коліно, вона здригається 

– Що ти робиш Даміре? - вона подивилась на мене 

– Я не маю права торкатися своєї жінки? 

Вона промочала, її щоки  залились червоною фарбою, я підіймав руку ще вище, вона здригалася від кожного мого руху, коли я захотів прибрати волосся яке впало на лице моєї дівчинки, вона пискнула та закрила обличчя руками, я помітив як вона почала труситися, що? якого хріна відбувається? 

– Що таке? 

– Ти мене вдариш, так? 

– Що? з якого я маю тебе бити? 

– П..просто 

І тут в моїй голові все зійшлося 

–Хто? - я запитав спокійно, вона подивилась на мене - я запитав, хто?! 

– Н..не кричи 

– Гаразд, просто скажи 

– Т..тато 

– За що? 

– Просто, коли захотів тоді і вдарив 

– Сильно бив? 

– Синці місяцями не сходили - мене перемкнуло на цих словах, як він міг бити моє дівча? 

– Запам'ятай, я ніколи, чуєш? ніколи не вдарю тебе, і нікому не дозволю це зробити комусь, а з татом я поговорю, від сьогоднішнього дня, ти під моїм контролем, і під моїм захистом - я поцілував її в лоб 

– Обіцяєш? 

– Так 

Додому ми їхали мовчки, маленька дозволила пестити її ногу, всю дорогу з моєї голови не йшли її слова про батька, він посмів доторкнутися до неї, я йому руки відірву 

– Де моя кімната ? - запитала мене Софійка коли ми приїхали 

– Там де і моя, на другому поверсі, треті двері справа

– Я не буду з тобою спати 

– Будеш, все! Свій характер засунь собі глибше, тому що в цьому домі моє слово - закон, зрозуміла ? 

– Ти - викупив мене, зробив своєю дружиною, не запитавши чи хочу я цього, вирішив всю долю за мене, а зараз не даєш навіть особистого простору, ти покидьок! я тебе ненавиджу 

Я не думав що крихітка зможе так швидко вивести мене на емоції, я повернув її до себе спиною та притиснув до стіни, руки звів за спиною, я дихав їй у волосся, я вдихав її п'янкий запах, чому вона це робить, чому виводить на емоції ? 

– Даміре...

– Ніколи, чуєш?! Ніколи зі мною так не розмовляй, або я реально змушу тебе пожалкувати 

– Даміре... не треба, благаю -  сльозу тільки не пустила 

– Погано благаєш мала - я цілував її шию, я мрів ппо цей день, і він настав 

– Що? 

– Ти зараз перестаєш возбухати до мене, і спокійно поговоримо 

– Добре - вона прошепотіла 

– Не чую 

– Гаразд кажу 

– Ось так, гарна дівчинка - я відпустив її, вона повернулася до мене обличчям 

– Йди до біса - я взяв її за шию та притягнув до себе, я подивився їй в очі, в них я прочитав жах, я не вримався, маленька занато спокуслива, я поцілував її, жорстоко та грубо, проник язиком в її рот, вона почала пручатися, я держав її на шию однією рукою, іншою я блукав по талії та по стегну, задер її сукню, вона відштовхнула мене, я подивився в її очі, вона плакала, чорт, хотів налякати, але ж не так 

– Вибач маленька, такого більше не повториться

Вона не могла нічого сказати, вона захлиналася від сліз, бля обіцяв що не буде такого, тепер я згоден з її словами, я покидьок, я не втримався, не стримав слова 

– Даміре, ти обіцяв 

– Вибач, будь ласка - нічого не кажучи вона пішла до вікна - про що думаєш? 

– Що буде далі? Якщо ти не втримаєш себе в один момент? 

– Втримаю, такого більше не буде 

– Я побачу