Розділ 1. Софія

Від автор - привітик, це моя перша книга, сподіваюсь вам сподобається, приємного читання

Софія 

Дамір - злий, жорстокий, просто чудовисько, ненавиджу його, навіщо?!  Чому я зла?  Я дізналася що цей бізнесмен чортовий викупив мене у тата, я буду його дружиною, ненавиджу його 

За 5 хвилин до розповіді

– Тобто дружина? тобто викупив?! - я дивилась на тата 

– Софія, це не обговорюється - він вийшов та шибанув дверима, потім я почула як відчинилися двері 

– Що ти робиш у мене вдома?! - я дивилась Дамірові в очі, я його ненавиджу, він просто противний мені 

– Мала, не кричи на мене, тому що пошкодуєш - він подивився на мене та підняв брову, губи розпливлись в посмішці хижого звіра 

– І що з того? - я дививалсь йому в очі, мені страшно, серце билось неначе скажене, долоні потіють, він же зможе все зробити - що ти зробиш? 

– Крихітко, ти хочеш знати? - він подивився на мене своїми чорними очима, в ньому текла кавказька кров, доглянута борода, підтянуте тіло, легко смугялава шкіра, він гарний, але ні! 

– Так, але попереджую - я підійшла до нього, він був високий, з моїм 1.73, для мене він був реально високий - якщо ти будеш зі мною жорстокий, я це терпіти не буду 

– Мала, ти думаєш я не зможу щось зробити ? 

– Що ти маєш на увазі? 

Він одним кроком опинився біля мене, та посадив на стіл, я була в легенькій сукні, він розвів мої ноги, та встав між них, притиснув мене до себе, в області стегон заболіло, я фиркнула, він подивився на мене 

– Крихітко, ти ще хочеш дізнатися? - він проводив руками по моїй талії та стегнах

– Дамір... 

– Що? я вже 28 років як Дамір 

– Що ти робиш? Я ж пожартувала 

– Мені байдуже - він цілував мою шию, внизу живота занило 

– Даміре, не роби цього 

– Не роби чого? 

– Не чіпай мене 

– Ти реально думаєш що я реально хочу секс з тобою? Софіє, ти як жінка мене не приваблюєш - не знаю чому але це боляче різануло, стало прикро я відштовхнула його, злізла зі столу та хотіла випроводити його з кімнати, але як тільки я поправила сукню, він раптом взяв моє обличчя в свої руки та подивився в очі - запам'ятай! я візьму своє, але як жінка ти мене не цікавиш! 

– Тоді нащо я тобі? Ну нащо якщо я тебе не цікавлю... 

– Твій батько, продав тебе, а якщо точніше, твою цноту - його очі двивлись в мої, чорні, гарні 

– А якщо я вже втратила її? 

– Тобто? - він все ще дивився на мене 

– Якщо я віддала її іншому? - якщо до цього я уникала зорового контакту з ним, то зараз я подивилась в очі 

– Іншому кажеш? - його очі стали ще темніші від люті - тоді я відірву йому те чим він забрав те що належить мені 

– Що?! Ні я, ні моя цнота тобі не належать - я викрикнула перше що прийшло менів голову 

– Тобто вона ще при тобі - він опустив погляд на мої губи, потім на груди - тебе не вчили що брехати не гарно? 

– Я не збрехала 

– Мала, ти зараз ризикуєш реально залишитись без неї, якщо ще раз мені збрешеш 

– Чому я повинна тебе слухати? - час вже мені бути нахальною 

– Ти - моя річ, моя майбутня дружина, моя 

– Добро, але не чіпай мене, ти зрозумів в якому плані, і твоя може бути хіба що якась  

– По перше, не чіпатиму, по друге ти мене не зрозуміла?! - він гаркнув до мене 

– Чому ти на мене кричиш? 

– Тому що так хочу! 

– Я також можу кричати, я мовчати не буду! 

– Будеш!  

 – Гаразд, як я зрозуміла ти підписав шлюбний договір, так? 

– Так 

– Скільки я буду жити з тобою? Рік, два? 

– Все життя 

– Що?! Тобто все життя? 

– Ти дурненька не розумієш? 

– Не груби будь ласка 

– Софія, це вирішено! через тиждень весілля 

– Що? Тиждень?! 

– Так! 

– Ні! 

Він притягнув мене до себе та сказав тихо, аби чула тільки я 

– Крихітко, запам'ятай, якщо ти захочеш втекти, то я знайду тебе всюди, де б ти не була, і тоді шлюбна ніч настане раніше, навіть якщо я пообіцяв не чіпати 

– Ти покидьок! 

– Ох, ще й який - він насміхається наді мною 

– Ненавиджу тебе! 

– Роби що хочеш, ти належиш мені, тож мені все одно що ти думаєш 

– Йди лісом - я пошкодувала що сказала це йому 

– Аби ти точно не віддала те що належить мені, ти сьогодні переїзджаєш до мене 

– Ти здурів?! 

– Що я казав про крик?! 

– Сам кричиш на мене ! 

Він притягнув мене до себе, різким, наглим, грубим поцілунком, Дамір підняв мене під стегна та кинув на ліжко, його рука плуталась в моєму волоссі, в середині мене все стиснулось, я і хотіла цього, та водночас я боялася Даміра, він жорстокий, його поцілунок це довів 

– Зупинись, будь ласка - я прошепотіла йому 

– Спробуй зупини - його язик знову був в моєму роті, він кусав мою губу - тільки пам'ятай, наслідки будуть ще гіршими 

– Даміре, зупинись, що я сказала не ясного ?!  - я змогла відштовхнути його та дала ляпаса,  потім я зрозуміла що я зробила, я його вдарила, він подивився на мене поглядом хижого звіра, раптом перевернув нас та я опинилася на ньому, він вперся спиною в стінки ліжка, та подивився мені в очі 

– Маленька, ти ж розумієш що ти будеш за кожен крик, та ляпас вибачатися? 

– Не буду, я тебе ненавиджу! 

– Подивимось що ти скажеш в мене вдома, збери речі - він став та вийшов, за що?! 

Мені було страшно уявити що він зробить зі мною коли ми будемо в нього вдома, нам мене ніхто не захистить, і він візьме мою цноту, а якщо Даміру зірве дах? Він же просто зробить все що хоче, якщо ще й мені треба жити з ним завжди, то це просто капець, як на зло, Каріна далеко, Каріна моя подруга дитинства, ми виросли разом, і вона знає про мене все, але зараз вона далеко, і не на зв'язку