Розділ 3 "Плітки"

Через декілька хвилин, вийшовши з класу,  Саша побачила як до неї летить на всій скорості та сама дівчинка з широкою посмішкою.

- Сашаааа!! Привітики!!! - підлітає вона й чіпляється за Сашу з міцними обіймами. Мур не дуже подобалось обійматись з незнайомцями, тому вона легенько відштовхнула дівчинку. Та вона навіть не звернула уваги.

- Нарешті я можу познайомитись з тобою в тиші! Ти мені дуже подобаєшся в тебе чудова зовнішність і, я впевнена, не гірший характер! Мене звати Ешлі і я навчаюся тут з першого класу! Ця школа чудесна, тобі дуже сподобається. А..

- Стій-стій, спокійніше Ешлі, — засміялася Саша,- мені приємно, що ти так сильно хочеш зі мною познайомитись, тож пройдімося коридорами й поговоримо. - дівчинка посміхнулася оголив свої вовчі маленькі ікла.

- Так! Вибач, багато емоцій зібралося просто! - Саша кивнула, даючи Ешлі згоду на її розповідь.

- Я Ешлі Кемпблтон, так дуже запудрене прізвище! А прізвисько мені — Дзиґа. В 1 класі ще дали, я просто надто багато говорю і всюди мене купа!

- Так, я помітила, — Саша хіхікнула,- але це дуже класно, тобі личить!

- Дякуююю, я теж це помічаю. У мене до речі є брат, це той хлопчик, що сидить один за партою. Він доволі тихий і спокійний. Але сьогодні — надто, треба буде поговорити з ним.

- Можливо, це через нас? Мені здалося, що я його сильно налякала. Хоча, це мені властиво.

- Може бути. Він трохи боїться новеньких через одну історію, а ти ще й дочка принцеси яка, можливо, знає цю плітку, тому це для нього подвійне комбо страхів.

- Ого, усе настільки погано? Що за плітка? - дівчата вже спустилися на перший поверх й сиділи на м'яких диванчиках у фоє, учнів було мало й осіннє сонечко просувало свої промінчики у вікна. Обідня перерва має бути довга.

- Я розкажу коротко. До речі мого брата звуть Ліам. - після цих слів по шиї й вушкам Саші пробіглися мурашки. Яке приємне на слух ім'я... Здається, що воно має смак солодкої булочки з корицею й цукром. Саша ніколи не могла бачити в поні асоціацію з предметами, піснями, їжею. Але саме це ім'я нагадало їй літній, приємний, вечірній вітерець, що гладить своїм подихом щоки. Нагадав найспокійніші й приємні пісні, що тільки існують у світі, під які хочеться засинати. А також звуки старої гітари, яка вже пам'ятає кожний акорд й ніби самостійно грає мелодії. Яке чудесне, лагідне ім'я.. З роздумів Сашу вирвав голос Ешлі.

- Ти мене чуєш, Саш? Про що задумалась?

- А, нічого. Просто згадалось дещо приємне. - Тепло у серці від імені досі лишилось, і Сашу це розслабило й напружило одночасно, її лякала ця несподівана реакція.

- Що ж, тоді я розкажу плітку, якщо ти готова слухати. В загальному, у Ліама була найкраща подруга. Вони були знайомі з 1 класу й усе робили разом. Наші однокласники дуже любили спостерігати за ними! Ха-ха-ха..- дзвінкий сміх затих і мордочка Ешлі стала серйозною. - Та вона підставила його, зрадила. З часом Мінора знаходила нових друзів і переходила на їх сторону, а вони придумували плітки, щоб поставити Мінору проти Ліама, повністю перетягнути її доброту й любов до себе. Потім почався булінг, з мого брата знущалися, називали плаксою й ганчіркою, Мінора нагадувала йому слова, які він казав під час дружби. Як він їй у коханні зізнавався, як казав, що вона краще за всіх. Записувала його заплакану мордочку на відео та сміялася. Наші однокласники заступалися за нього, відганяли поганих дітей, але Ліам забороняв розповідати щось вчителям, він не хотів проблем для своєї подруги. Ти не представляєш скільки сліз він проливав в нашій кімнаті, я вже не знала як його заспокоювати. - Доволі інтимні моменти розказувала Ешлі, але це було їй притаманно. Вона не знала коли треба зупинитись, де промовчати, завжди розказувала все як є. На серці у Саші було тяжко, у цього тихого хлопчика було тяжке минуле, а він всього лише дитина й досі нею є. Старі страхи не дозволяють йому знаходити нові знайомства, щоб усе не повторилось.

- Ну ось, це продовжувалось приблизно кілька місяців. Й одного дня ми збирали гроші на випуск з 4 класу. Складали усе у тумбочку учительського столу. Там було приблизно 5 тис. бітсів,  вчителька зайшла до класу, щоб їх забрати, а вони пропали. У цей момент вскакує Міка й на весь клас кричить -" Це Ліам вкрав! Я бачила, як він рився у вашому столі!"- зобразила Ешлі писклявий голос дівчинки, - наша сім'я доволі бідна, тому вчителька майже повірила. Тут піднялася я й почала кричати, що це не правда. Ну як він міг вкрасти, це неможливо! Вчителька спокійно попросила відкрити рюкзак, він так і зробив і побачив, що він заповнений розкиданими й зім'ятими купюрами. Він не міг вдихнути, я бачила жах у його очах. Вчителька попросила віддати гроші й вийти попросити вибачення перед класом. Але ти б бачила його. Він перетворився на камінь.  У цей момент однокласники почали його захищати, кожний до останнього учня. Ну і в кінцевому результаті всі сказали, що це була витівка Мінори. Хтось бачив як вона нишпорила біля столу, більшість знали про її відношення до Ліма й про знущання, тому вони вирішили усе розказати вчительці. Слово за слово й спочатку її покарали разом з компанією, а пізніше її родина переїхала до Манхеттену. Ліам був спустошений, він втратив найкращу подругу й своє перше кохання.. І я дуже сильно старалася витягти його з цього, допомогти, але вийшло не на всі сто. Після цієї ситуації він дуже обережно відноситься до нових поні. Боїться, що ці плітки досі живі і його ненавидять. – до кінця голос дівчинки став тихіше, а погляд посумнішав.