Глава 12

— Ти гарно погуляла? – по погляду Ігоря нічого не зрозуміло. А голос аж льодяний. 

- Нормально… - не знала як реагувати.

- Юлю… Я попрошу тебе не ходити на побачення з хлопцями, добре? – тепер же чулася невпевненість і… прохання.

- Чому? – мені хотілося зрозуміти причину, це примха, чи може щось більше. 

- Мені неприємно… Розумію, що ми не маємо стосунків… Але… Пропоную на час нашого фіктивного шлюбу не зустрічатися ні з ким. Так буде правильно. – вже більш впевнено закінчив монолог і завів машину.

- Я згодна, - відповіла чоловікові через деякий час.

Далі ми їхали мовчки, кожен розмірковуючи про щось своє.

Зранку Хамідов крутився на кухні, коли я вийшла вмиватися.

Цікаві справи… Це що він там робить?

- Юлю, я нам сніданок приготував. А то завжди тільки ти готуєш, сьогодні моя черга, - Ігор в сорочці та штанях, ніби щойно з наради, виглядав смішно та кумедно. 

А ще стало приємно… Тільки мама і Катруся мене балували сніданками.

- Що тут у нас? – з ентузіазмом взялася за страви.

- Я помітив, що ти зранку любиш бутерброди, додав яйце, овочі і випічку з кавою, - задоволений собою чоловік, то гарантія хорошого настрою. 

- Як для першого разу, то дуже навіть непогано, - зауважила з посмішкою на вустах. А він її повторив відзеркаленням.

- Тепер це мій обов’язок на постійній основі. Вечері твої, а сніданки – мої. Домовилися? – що з ним сталося? Яка його муха укусила?

- Добре… - засмакувала  яєчню. 

- Я сьогодні в офіс, але можу тебе підвезти до університету, – феєричні метаморфози продовжувалися.

- Та я сама… - аж зніяковіла трохи.

- В мене час є. 

В автомобілі Ігор весь час розмовляв по телефону, по суті, працюючи вже.

- Гарного дня, Ігоре, - вийшла з машини і обернулася по сторонах, тому що не хотілося зайвих очей та вух.

- Взаємно, - посміхнувся чоловік.

Я зайшла за ріг, коли зустріла Іру з Наталею, чуйка в дівчат, не інакше!

- Тебе що привезла та сама машина, що вчора забрала?! – крикнули обоє в унісон.

- Голосніше, ще не весь універ знає, - цикнула на подруг, от вже ж пліткарки.

- То ти дійсно заміж вийшла? Чи ви живете цивільним шлюбом? – не змогла тримати себе в руках Іра.

- Ми вінчані. Найсерйозніший шлюб з усіх шлюбів! – знала, що дурницю утнули з тим вінчанням, де мізки були, але все рівно з гордістю повідомляю дану інформацію. Так-так, не якийсь там цивільний шлюб, а справжній союз!

- Нічого собі!!! Як кажуть в тихому омуті чорти водяться! – Наталя підхопила.

Я розуміла, що до вечора новина облетить всі університетські чати, але не переймалася. 

Що зроблено – то зроблено.

Зате ніхто залицятися відкрито не буде.

Головне правильно реагувати на події в житті, все що не робиться – на краще.

- Ходімо на заняття, а то спізнимося, - підхопила дівчат під руки. 

В аудиторії написала Каті, щоб тримала язика за зубами щодо імені та особистості мого чоловіка, бо раз в рік і палка стріляє.

Ні, моя найкраща подруга – надійний товариш, але тупонути може будь-хто.

«Юлю, мені потрібна психологічна підтримка» - у відповідь на повідомлення-попередження написана Катя.

«Що сталося?!» 

«Мене продинамив коханий хлопець»

«В тебе є коханий хлопець?!» - що я за подруга, навіть не знаю про нове кохання. Зі своїми проблемами зовсім забула про Катю…

«Недавно з’явився і пропав… Відшив, гад»

«Не те слово!»

«Сьогодні йдемо в бар» - ой, то я не полюбляла… Але чого не зробиш заради підтримки близької тобі людини.

«Ок» - рішуче відписалася.

- Артем його звати, він менший мене, з другого курсу. Сказав, що віддає перевагу блондинкам.. Юлю, мені пофарбуватися? – ми взяли вино і заливали сум нерозділеного кохання.

- Ще чого?! А потім він скаже, що йому подобаються з довгими носами, то ти ніс підеш робити?! – алкоголь бив по скронях, думки ставали гострішими, а от зір туманився.

- Тому я вирішила, ні, значить ні! Буду страждати, а завтра починаю нове життя! Давай вип’ємо, подружко! – і ще по одному келиху взяли на душу.

- Катю, ти – справжній мудрець, правильно все робиш та сприймаєш, - ми обіймалися та щиро розмовляли, як повелося з підліткового періоду, так і продовжуємо.

- Знаєш, не можна змінювати себе повністю через хлопця. Ми – унікальні та неперевершені. А якщо їх бісить певна риса – нехай миряться з нею, це ж невід’ємна частина характеру! От у вас з Ігорем, наприклад, він змушує тебе витирати насухо ванну! Ну дивак!!! Але ти ж розумієш його причуди, правильно? – слова подружки стали зовсім нечіткими, але я погоджувалися з кожним із них.